На початку травня у Запоріжжі вдруге перебувала ірландська поетеса, письменниця, драматургиня і журналістка Розмері Дженкінсон (Rosemary Jenkinson). За результатами поїздки вона вже написала статтю для журналу Critic, а ще одна має вийти у журналі Fortnight у липні.
Нагадаємо, що вперше пані Розмері за сприяння «МИГа», а також головної редакторки, голови правління ГО «Радіо на дотик» Ольги Вакало та експерта зі сталого розвитку, Національного координатора Унії Міст Балтії Олексія Стояновського відвідала наш край в жовтні минулого року.
Тоді пані Розмері на власні очі побачила руйнування, які спричинили бомбові удари російських нелюдів по житлових будинках та об’єктах інфраструктури нашого міста, мала багато спілкування з мешканцями Запоріжжя та ближніх громад. За кілька тижнів її враження вилилася у велике есе A boring night in Zaporizhia. Hope and struggle in a city with no time for fatigue, яке опублікував журнал The Critiс. Мешканці Північної Ірландії з перших рук дізналися про те, що відбувається в Україні.
Теперішня її поїздка була присвячена відвідинам знайомих запорізьких місць, а також Нікополя, Мирівської громади на Дніпропетровщині і Краматорська. Ми з Ольгою Вакало і Олексієм Стояновським спілкувалися з пані Розмері уже на правах старих друзів, а пан Олексій дуже добре організував логістику (до Нікополя зараз так просто не потрапиш) та зустрічі з людьми, які цікавили нашу гостю.
Які нинішні її враження? Нотатками вона поділилася з друзями на своїй сторінці у Facebook.
«…Ось Дніпрогес, який постраждав від влучання бомб у березні цього року.
…Ось дивовижна спільнота громади Мирове в шкільному бункері, де Віра та Людмила моделюють Vyshyvanka fashion. Я допомагаю робити паски для українських воїнів. Отримую українські прикраси від Віри, Юлії. Ми знімаємо в покинутому дитячому садку. Викладач Ірина показує мені свої роботи. Я знову зустрічаюся з Олександром, який щойно одужав від снарядного шоку.
…Це Нікополь. Прифронтове місто під постійними атаками. Придивіться уважно до фото – за нами ви побачите окуповану Росією Запорізьку АЕС. До неї лише шість км. Наступні знімки – зруйнований торговий центр, автобусні зупинки. Та шкільні укриття, де навчаються діти.
…Автобус до Краматорська сьогодні о 5.30 ранку… Я була там лише чотири години, але він справив на мене враження військового міста на сході. Було цікаво побачити на власні очі, що сталося з “Ріа Піца”. Таке відчуття, що вона збереглася у тому самому вигляді від моменту, коли в неї влучила бомба. Я почула один вибух далеко, коли чекала на потяг до Києва».
Друзі пані Розмері відгукнулися на ці короткі пости: «Я в захваті від вашої енергії та відданості, – написала пані Тереза. – Ваші історії про цих людей мають дійти до ширшої аудиторії. Там так багато людей, які страждають у різний спосіб, що так легко закрити очі, думаючи, що ти нічого не можеш зробити. Ось чому я й кажу, що в захваті від вашої енергії та відданості».
«Слухати та бути свідками – це головне, я думаю, – відповіла пані Розмері. – І так, важливо оприлюднювати ці історії».
А «МИГ» отримав від пані Розмері листа: «Дорога Анно! Як і минулого разу, в Запоріжжі та його околицях так багато цікавого, а часу так мало. У моїй голові так багато образів і думок про цей тиждень. Надсилаю вам статтю з Critic “Ілюзія нормальності у Нікополі”. Я напишу ще одну статтю про свою поїздку для журналу Fortnight, яка включатиме ваші слова і вийде в липні, і я вам її теж надішлю. Ще раз була дуже рада вас бачити, і сподіваюся на нові зустрічі. Ваша Розмері»
Дякуємо!
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та зі сторінки Розмері Дженкінсон
ДОВІДКОВО
Розмері ДЖЕНКІНСОН – ірландська поетеса, письменниця, драматург (Белфаст, Північна Ірландія). У Даремському університеті вивчала середньовічну літературу. Була вчителькою англійської мови під час своїх подорожей до Греції, Польщі, Франції та Чехії.
П’єси Розмері Дженкінсон ставилися в Нью-Йорку, Вашингтоні, Дубліні, Единбурзі та Белфасті.
Володарка багатьох премій, у тому числі премії Геннессі газети Sunday Tribune за нове ірландське письмо.
