З 29 вересня по 1 жовтня у Запоріжжі перебувала ірландська поетеса, письменниця, драматургиня і журналістка Розмері Дженкінсон (Rosemary Jenkinson). Пані Розмері на власні очі побачила руйнування, які спричинили бомбові удари російських нелюдів по житлових будинках нашого міста, по готелю «Рейкарц» та об’єктах інфраструктури. Мала багато спілкування з мешканцями Запоріжжя та ближніх громад.
Росіяни зробили усе, аби пані Розмері отримала повний комплект емоцій: в ніч напередодні її від’їзду на Батьківщину ірландська письменниця здригалася від вибухів. “Один – дуже гучно! Другий – ближче… Третій – ще ближче… Невже це не все?.. І тут гупнуло вчетверте… Так і не спала до ранку” – ділилася пані Розмері враженнями під час нашої зустрічі.
За законом п’яти рукостискань
Візит пані Розмері Дженкінсон до Запоріжжя став уособленням, як кажуть SMM-ники, закону п’яти рукостискань. Ну, принаймні три ми з колегами з «Радіо На Дотик» нарахували))).
Почалося з того, що на ФБ-сторінку «МИГа» наприкінці серпня написав Bogdan Galovskyi. Він повідомив, що багато років живе у Німеччині, має знайому ірландську журналістку і письменницю, яка на початку вересня збирається до Запоріжжя. І питав, чи може «МИГ» допомогти їй, а також знайти перекладача. Але не повідомив імені та прізвища своєї знайомої.
На той момент я була у відпустці поза межами країни. Та хіба можна було проігнорувати листа, який я отримала за два дні – уже англійською?
“Вітаю, Анно! Я письменниця-фантаст і драматург із Белфаста, велика прихильниця України, і це буде моя четверта поїздка. Я писала статті про свої попередні поїздки (Київ і Буча, Харків, Херсон) для Irish Times і The Critic Magazine.
Було б чудово познайомитися. Я вирішила приїхати до Запоріжжя, оскільки це центр для солдатів на південному фронті, і я хотіла би з кимось поговорити. Дуже хотілося б побачити ЗАЕС з-за річки. Є ще щось, що я повинна побачити?
Будь-яка допомога буде фантастичною. З повагою, Розмері”.
Та найперше допомоги потребувала я))). Бо з теренів Польщі ніяк не могла посприяти організації відвідин ірландської гості. Тож схопила смартфона і написала «SOS!» запорізьким журналістам. І майже одразу відгукнулися головна редакторка, голова правління ГО “Радіо На Дотик” Ольга Вакало і Національний координатор Унії Міст Балтії, ведучий англомовних дайджестів Олексій Стояновський. Дякую, друзі!
Поки ми листами узгоджували деталі, пані Розмері написала, що прихворіла і змушена перенести візит на місяць. Дуже перепрошувала і сподівалася, що наприкінці вересня ми усі разом зустрінемося.
Спресована «тека» емоційних вибухів
Ось це і сталося (до речі, з’ясувалося, що і з паном Богданом пані Розмері особисто не знайома, – його порекомендували письменниці знайомі з академії у Валенсії).
Ольга Вакало з Олексієм Стояновським організували для пані Розмері таку щільну програму, що вона побоювалася спізнитися на потяг. Хоча працювала до останньої хвилини, нотуючи думки у блокноті.
Письменниця не тільки відвідала щемні місця Запоріжжя, а й побувала у Вільнянську і Мирівській громаді на Нікопольщині та постояла на дні колишнього Каховського водосховища, яке вже поросло молодими вербами і тополями.
“Ми маємо весь час нагадувати світу, що кривава війна росії проти України триває. І коли пані Розмері виявила таку зацікавленість, намагалися показати їй якнайбільше”, – розповіла головна редакторка “Радіо На Дотик” Ольга Вакало.
“Крім Запоріжжя, ми їздили до Вільнянська і Мирівської громади, до сіл Виводове і Вищетарасівка. Голова був вражений і радий гості, яка приїхала настільки здалеку. А староста Вищетарасівки, яка обстрілюється мало не щоночі, додав, що до їхнього села мало хто наважується приїхати взагалі.
Люди реально героїчні. З моменту підриву Каховської ГЕС громада втратила власне водопостачання. Уся вода привозна. Це великі спільні зусилля як української влади, так і різних гуманітарних фондів та благодійних організацій. Це нам показали”, – розповів Національний координатор Унії Міст Балтії Олексій Стояновський.
Коли я спитала у пані Розмері про головні враження від візиту на Запоріжжя, вона дуже емоційно почала згадувати моторошну темряву і тишу в центрі міста у комендантську годину, і застиглий проспект у хвилину пам’яті за загиблими, і тоскне гудіння заводів, і жах бомбардування. А також гаряче розповідала про «спресовану теку» вражень від запланованих і раптових зустрічей, кожна з яких – емоційний вибух.
“Так багато інформації, яку маю організувати в голові, аби написати про атмосферу прифронтового регіону, а потім розповісти про окремі епізоди і фрагменти. Поїздка дуже вдалася! Велика дяка вам усім!”.
«МИГ» подарував пані Розмері на згадку примірник газети, яка у повному обсязі вийшла 24 лютого 2022 року, і кілька примірників спецвипусків.
Щиро дякуємо пані Розмері за підтримку України. А колегам з ГО «Радіо На Дотик» – за справжню журналістську солідарність.
Разом переможемо!
Ганна ЧУПРИНА, фото Олексія СТОЯНОВСЬКОГО
ДОВІДКОВО
Розмері Дженкінсон – ірландська поетеса, письменниця, драматург (Белфаст, Північна Ірландія). У Даремському університеті вивчала середньовічну літературу. Була вчителькою англійської мови під час своїх подорожей до Греції, Польщі, Франції та Чехії.
П’єси Розмері Дженкінсон ставилися в Нью-Йорку, Вашингтоні, Дубліні, Единбурзі та Белфасті.
Володарка багатьох премій, у тому числі премії Геннессі газети Sunday Tribune за нове ірландське письмо.