У реабілітаційному просторі «Блокпост» реабілітолог Ірина Горобець працює два роки. За цей час через її руки пройшли сотні людей — переважно ветерани та військовослужбовці, які звертаються по допомогу у відновленні після важких поранень і травм. Головний інструмент пані Ірини — масаж. Її головна мета — повернути людині відчуття власного тіла.
«Вони приходять дуже зажаті», — каже пані Ірина. Стрес накопичується місяцями, іноді роками. М’язи твердіють, рухи стають скутими, тіло ніби закривається в собі.
Як знову “відкрити” тіло
Перші сеанси завжди болісні — це закономірно і неминуче.
«Боляче спочатку, але потім кажуть: “Боже, все. Крила розкрилися”», — згадує з теплом фахівчиня. Мабуть, цей момент, коли людина раптом відчуває, що може рухатися, дихати, існувати без постійного болю — і є головною нагородою в її роботі.
Однією з найскладніших категорій пацієнтів є ті, хто пережив важкі травми або перебував у стані коми. Ірина Горобець згадує ветерана, який провів у комі 17 днів. Після виходу з неї — сильна м’язова напруга, обмежені рухи, загальмований стан. Але поступово, сеанс за сеансом, напруга відступала. Чоловік почав тренуватися і врешті-решт вийшов із цього стану. «Йому стало набагато легше», — підсумовує пані Ірина.
Ще складніший випадок — військовий з двома ампутованими ногами. Він ходить на протезах, але Ірина одразу помітила проблему, яку не видно сторонньому оку: немає зв’язку між тілом і кінцівками. Ноги рухаються, але ніби окремо, самі по собі.
«Ні, давай, хлопчику мій, будемо працювати — з’єднуємо тіло», — сказала реабілітолог і почала з найпростішого: вправи лежачи на животі, на спині, базові рухи, які здорова людина виконує не замислюючись. Зараз пацієнт міняє протези — перші вже не підходять, бо ноги змінилися. Але пані Ірина впевнена: «Він і бігати буде».
Окремою темою є реабілітація після ампутацій верхніх кінцівок. Серед її пацієнтів — ветеран без однієї руки до ліктя, друга рука теж серйозно травмована. Коли він прийшов, пальці майже не згиналися. Робота велася поступово — крихітними кроками, але в правильному напрямку. Результат промовистий: зараз чоловік займається малим підприємництвом – разом з дружиною вирощує зелень і гриби.
Маленький правильний рух — кращий за великий неправильний
Пані Ірина також стикається з наслідками неправильної самостійної реабілітації. Нещодавно до неї прийшов військовий із болем у плечі, який дуже довго не вщухав. Виявилося, що чоловік десять місяців був на передовій, а потім намагався полегшити біль за допомогою вправ з інтернету. Пані Ірина одразу побачила проблему:
«Ви робите цю вправу, але робите її неправильно. Якщо почнете робити правильно — хай це буде найменша амплітуда — тоді піде позитивна динаміка».
Справжнє відновлення — не швидко, не через біль «до іскор з очей», а дозовано і правильно.
Будь-яке відновлення рухливості суглоба болісне — від цього нікуди не дітися. Але біль має бути терапевтичним, а не руйнівним.
Маленький правильний рух завжди кращий за великий неправильний.
Ірина Горобець працює в умовах, де кожен пацієнт — це окрема складна історія. Немає двох однакових випадків, немає універсальних протоколів. Є тільки уважний погляд, досвід і щире бажання допомогти тим, хто вартий найвищої подяки і поваги.
Ганна ЧУПРИНА, фото РП “Блокпост”
