Коли за справу береться середній клас, якому не встромляють палиці в колеса, розцвітає не тільки економіка міста чи загалом країни. Підприємці, що створили себе самі, вже розкуштували на смак свободу, переваги чесного ведення бізнесу, радість спільної праці та взаємної підтримки, безмежжя креативу разом з повагою до особистості – цінності, завдяки яким міцно тримаються цивілізовані країни. Це робить їх чутливими до культури та освіти.
У цьому кореспондентка «МИГа» переконалася під час візиту до львівської «Школи вільних та небайдужих»*, створеної два року тому співвласниками холдингу емоцій !Fest Юрком Назаруком, Андрієм Худо та Дмитром Герасимовим.
Власні діти мають іти до школи…
Власне, сам холдинг, заснований у 2007 році, пройшов шлях від ресторанної компанії до потужного об’єднання підприємців, що реалізували більше 30 проектів: від пекарні та виробництва морозива, інших смаколиків, розробки власного бренду одягу та втілення новітніх будівничих технологій – до видавництва книжок, організації різноманітних фестивалів та інвестицій в освіту.
“Мотивація була особистісна, – розповідає член Наглядової ради «Школи вільних та небайдужих» пан Данило Петрушенко, чий син також тут навчається. – Діти співвласників дійшли до шкільного віку, і вони вирішили щось робити з освітою, аби вона відповідала конкретним викликам майбутнього. Та які професійні навички будуть потрібні десь у 2030 році? Світ змінюється дуже швидко, окремі професії за десятиріччя встигли з’явитися й «померти». Поза тим, однозначної відповіді, якою має бути освіта майбутнього, не може запропонувати жодна країна, навіть з найпотужнішою економікою.
Тому вирішили йти від зворотнього: чого ми точно не хочемо бачити в нашій школі? Перш за все, ми не хочемо формального підходу. По-друге, навчання заради навчання, тобто механічне запам’ятовування певної кількості правил та формул вважаємо безсенсовим. Звичайно, зовсім без теорії обійтися неможливо. Але дітям, особливо в початковій школі, потрібно дати певні корисні навички, та найперше – закласти основи виховання Людини, яка розуміє, що таке добро та зло, вміє зробити правильний вибір у житті та не зраджувати себе”.
Холдинг емоцій !Fest орендував у Міністерства оборони приміщення коло спорткомплексу СКА, вклав у реконструкцію кількох поверхів сім мільйонів гривень і у вересні 2017 року відкрив «Школу вільних та небайдужих».
Замість нудних 1а, 1б, – «Мудрики» та «Вільнодумці»
Очолюють заклад два директори: академічний директор пані Ольга Гісь організує навчально-виховний процес, операційний директор Олесь Пограничний опікується усіма адміністративними, фінансовими й господарчими справами.
У школи є своя конституція, яка фіксує базові цінності навчального закладу [наполегливість, воля, командний дух, небайдужість, розум, доброта, креативність тощо] і є своєрідним мануалом для вчителів.
Наразі у початковій школі на Клепарівській, 39а навчається 360 дітей у класах по 20 осіб, і ще 120 – в іншому приміщенні, що функціонує з цього навчального року.
Кожен з класів має власне ім’я – «Совенята», «Скорпіончики», «Мудрики», «Розумники», «Вільнодумці», «Безстрашні», «Мореплавці», «Науковці», «Хмародери», «Скелелази», «Супергерої», «Відважні», «Переможці», «Левенята», «Зірочки», «Крилаті», «Робінзони», «Мандрівники», «Мрійники», «Винахідники», «Блискавки», «Перлинки».
«Школа вільних та небайдужих» працює з 8.15 [уроки починаються о 9.00] до 18.00. До 19-ї години працює ще чергова група, а після цього часу з батьків, що за справами забулися про свою дитину, стягується штраф у вигляді 30 гривень за п’ять хвилин запізнення.
Замість оцінок – «гроші»
Перша половина дня присвячена «звичайним» навчальним дисциплінам – математика, рідна мова, природознавство, англійська. Оцінки дітям не виставляються, натомість впроваджені інші засоби заохочення – нашивки й наліпки з позитивними характеристиками «Лідер», «Гарний друг», «Дослідник», «Талановитий» тощо.
А ще тут впроваджена загальношкільна валюта – «фестики», з яких на дітей позирають Соломія Крушельницька, Григорій Сковорода, Енді Воргол, Андрей Шептицький та Казимир Малевич. Кожний клас має власну валюту – наприклад, у «Мореплавців» це «штурвали». Учні «заробляють» ці «гроші» за досягнення в навчанні [вчителі, звичайно, відслідковують учбовий процес і двічі на рік проводять внутрішні перевірки], творчі та мистецькі успіхи, товариську поведінку, а тоді у «банку» за обумовленим курсом відбувається обмін «штурвалів» чи «вогників» на «фестики», за які у шкільній крамничці можна придбати книжки «Видавництва Старого Лева», сувеніри зі шкільною емблематикою, водичку чи якісь смаколики. У такий спосіб діти не тільки вчаться добре рахувати, а й оволодівають азами фінансової грамотності.
Був випадок, коли маленькій американці, що навчається у «Школі вільних та небайдужих», не вистачило п’яти «фестиків» для купівлі уподобаного сувеніру. Винятків тут не роблять ні для кого. Тож дівчинці відкрили «кредитну лінію» – вона мала написати п’ять коротких оповідань українською мовою, з якою у неї були невеликі проблеми.
Плавати в одязі? – Залюбки!
Друга половина дня присвячена дисциплінам, які засновники вважають практичними й корисними – театру, музиці, дизайну, шахам, мисленню й міркуванням, а також плаванню та їзді на велосипеді. До речі, третину часу діти проводять на свіжому повітрі. Їхні сили протягом цікавого й наповненого дня підкріплює триразове харчування.
У школі працює 65 висококваліфікованих педагогів. Академічна директорка Ольга Гісь має освіту математика та психолога, працювала в Академії наук України, отримала міжнародну стипендію імені Фулбрайта, чотири роки вивчала кращі методики викладання математики у США, Південній Кореї, Фінлядндії, є авторкою кількох інноваційних підручників для початкової школи.
“Перш за все ми вчимо дітей емпатії, позитивному мисленню, – розповідає пані Ольга. – У нас є уроки щастя, на яких маленькі школярі починають відчувати небайдужість до осінніх барв у парку чи задоволення від доброго вчинку.
На уроках музики не вчимо дітей грати на окремих інструментах, а знайомимо з усім багатством музичного мистецтва. В нас популярні шумові оркестри, бо діти у цьому віці краще сприймають ритм, а не власне мелодію. З уроків дизайну, крім естетичного задоволення, малюки виносять вміння вправно й обережно поводитися з голками й ножицями. А до плавання мотивують такі нетрадиційні форми, як пірнання в одязі – дітям цікаво і в житті така навичка може згодитися.
Відбір відбувається за єдиним критерієм – чи готова дитина до школи. Зараз у нас є ще й підготовча група, де ми визначаємо, на що дитина завібрує. Бо розуміємо, що у початковій школі зможемо дати старт всебічному її розвитку, та коли перейдемо до навчання у середній, обсяг академічних дисциплін збільшиться й неможливо буде займатися усім”.
Приватна ініціатива як двигун освітньої реформи
За словами пана Данила Петрушенка, засновники «Школи вільних та небайдужих» сподіваються зробити повний цикл середньої освіти і поділитися своїм досвідом з іншими навчальними закладами – як у Львові, так і в усій Україні. Бо вже зараз вчителі початкових класів комунальних освітніх закладів, що працюють в умовах Нової української школи [НУШ] приходять до «Школи вільних та небайдужих» за консультаціями, а посадовці стають мало не в чергу, аби влаштувати сюди свою дитину.
Наприкінці – відповідь на сакраментальне питання: скільки коштує освіта в «Школі вільних та небайдужих»? 78 тисяч гривень на рік. Та це не найбільша в Україні цифра. Наприклад, у сусідньому Дніпрі, за даними газети «Сегодня», місячна вартість навчання у приватній школі може доходити до 40 тисяч гривень.
Інший фактор для порівняння. У Львівському регіоні працюють 14 приватних шкіл. У Дніпропетровській та Запорізькій областях – по сім. Безпосередньо у Запоріжжі зареєстровані п’ять приватних закладів різних ступенів освіти. Жоден з них за кількістю вихованців не дотягує до львівського. Хоча ціна, за неофіційними даними, вдвічі нижча.
На жаль, у нашому місті надто тонкий прошарок представників середнього класу, які мали б змогу виростити своїх дітей Вільними та Небайдужими…
Ганна Чуприна, фото автора
*Візит відбувся в рамках проекту «Регіональні медіа як активізатори громадськості в процесах європейської інтеграції України», що реалізується Фондом Міжнародної Солідарності [Варшава, Польща] і «Товариством Лева» [Львів] в рамках Програми «Підтримка демократії» міністерства закордонних справ Республіки Польща.
