На колишній Кремлівській вулиці, нині імені Сергія Синенка, кілька дитячих садків у дев’яностих [така сороміцька «історична» віха] змінили своє призначення: десь вгніздився московської патріархії піп, у яслах розмістилася митниця, а на розі з вулицею Таганською було облаштувався «Слов’янський» банк. Заклад вже багато років не працює, ворота і будівля замкнені, тим, що демографічна ситуація, якою колись пояснювалося оте розбазарювання, вже давно виправилася і садочків малюкам вкрай не вистачає. У нас в місті з цільовим призначенням ще радянського часу будівель взагалі цікаво. Сліпа Феміда «віджала» у школярів 104 школу, там тепер адміністративний суд. А мабуть що, небідні судді могли б у складчину звести для себе й кращі хороми. У 22-й школі розмістився пенсійний фонд, зональна комсомольська школа на о. Хортиця взагалі невідомо кому належить і дуже «прикрашає» сліпими незаскленими вікнами «перлину Запоріжжя». Безхатченків, злодіїв та наркоманів, які окупували колишній комсомольський осередок, ситуація найбільше влаштовує і їх зовсім не цікавить ім’я теперішнього власника будівлі, так само відповідальні органи ігнорують кримінальну ситуацію у напівзруйнованій будівлі колишніх наступників комуністичної партії.
А ще ближче до міського центру є колишній ресторан «Росія», а ще.., і ще.., і ще.., і так аж до Космічного мікрорайону з його однойменним кінотеатром. «А в остальном, прекрасная маркиза, всё хорошо…» Гасло «Усе найкраще – дітям» з точністю до навпаки.
Озеленення Кремлівської вулиці провадилося за планом комплексної забудови усього тоді ще нового житлового району Запоріжжя після зведення Дніпрогесу. «Так по проекту из общей площади селитебной территории в 94,27 га под зелёные насаждения [не считая внутриквартального озеленения] отведено 31,73 га; таким образом, на одного жителя приходится 43 квадратных метра зелёных насаждений общего пользования. Столь высокая цифра объясняется тем, что в систему озеленения включена защитная зона между посёлком и заводской площадкой [ЗТЗ – авт.], занимающая более 12 га и фактически являющаяся дополнительным местом отдыха населения». [Н.А.Пекарева. Опыт советской архитектуры. «Жилой район Запорожского трансформаторного завода». Гос. изд. л-ры по строительству, архитектуре и строительным материалам». Москва. 1958. Издание Академии строительства и архитектуры СССР].
Цікаві, часто екзотичні дерева висаджувалися вже окріплими у віці чотриьох-шести років. Вони доставлялися з розсадників у спеціальних розсувних металевих корзинах 1,0-1,5 м у діаметрі разом із землею і опускалися у заготовлені наперед ями автокранами. За сприяння директора Трегубова на ЗТЗ були створені окремий озеленювальний цех з розсадником, які у подальшому слугували базою озеленення правобережних житлових селищ, а до всього ще й острова Хортиці. У цьому розділі ми взагалі приділятимемо багато уваги правобережній частині міста, бо саме завдяки зініційованому Трегубовим закладові тут досі зростає багато іноземних дерев. Так колишня вулиця Щербакова, зараз Трегубова, була засаджена сріблястими кленами. Висадка проводилася заводською громадою, яка дуже пишалася тоді, що вулиця стала на той час найдовшою у Європі кленовою алеєю.
Якщо навіть з критиканських сьогоденних позицій хтось заходиться «приколюватися» з такого, ніби як «совкового», приводу для гордощів, це аж ніяк не применшить заслуг тогочасного колективу ЗТЗ, адже і у 2020 році ті клени затінюють спекотні вулиці нашого південного міста. А злослівці нехай покажуть власні досягнення в облаштуванні запорізьких вулиць та й взагалі хоч би які зусилля для суспільної користі.
Клен сріблястий – лат. Acers saccharinum з родини Кленових [чи Сапіндових] походить із сходу Північної Америки [США, Канада]. Синоніми: клен цукровий, клен цукровистий.
Юрій ВІЛІНОВ, Сергій ШИШКОВ
