При слові «Масандра» в мене, як, напевно, і в багатьох поціновувачів вин цієї кримсько-української марки, з’являється в роті приємний, але, разом із цим, злегка терпкий присмак, як від сонячного променя. Так і сьогодні сталося, коли я взявся писати, адресоване друзям і просто хорошим людям, новорічне привітання. Чому на третій день нового року?
А раніше і без мене привітань вистачало)
Але продовжимо про Масандру, при згадці про яку у мене таке відчуття з’явилося, нібито я просто зараз, не виходячи з квартири в Запоріжжі, скуштував мого улюбленого «Каберне», переданого з новорічної Масандри (хотів написати «улюбленого з дитинства», але вчасно схаменувся).
Причому спробував я його – подумки, звісно ж, зовсім трохи – для того лише, щоб розбудити спогади про напівзабуте щасливе, мирне життя, коли вранці можна було сісти в Запоріжжі на кримський швидкісний потяг і вже в обід пригостити себе та свою супутницю (а наодинці в Крим нормальні люди не їздили) прохолодним, ледве терпким на смак масандрівським вином…
Мені доводилося бувати на заводі винно-масандрівському, де найбільше сподобався… магазин із неймовірною кількістю – і смаком! – вин. Проте більше мене вразив не завод, а массандрівські виноградники, які починаються біля Аю-Дага – знаменитої Ведмідь-гори. Це зовсім поруч із міжнародним дитячим центром «Артек», де я на самому-самому завершенні 90-х років – просто на самому їхньому краєчку, працював у пресслужбі, а тому мав змогу, час і бажання побувати скрізь, що так чи інакше пов’язано з «Артеком», про який я писав тоді книжку, періодично запиваючи написане ковтком «Каберне».
Не сумніваюся, що ми повернемося до Криму і буде ще у мене Масандра під ялинкою.
З Новим роком!
З переможним роком!
Володимир ШАК
