Бажання щодня, виходячи з під’їзду, посміхатися побаченому, створює дивовижні відчуття у тих, хто опиняється у дворі, позначеному проявами невтомної творчості.
І визирають з-під квітів божі корівки [назва бендрики мені більш подобається]. Стирчать під чорнобривцями марамухи [а ви знали, що це мухомори?].
Розмальований корч стає чаплею.
А сплетений з трави кіт та навіть олень з ріжками-сухими гілочками – то вже скульптура.
І коли бачиш цього котика, закидані камінням ями прибудинкової дороги здаються печворком, а патьоки на стіні – живописом…
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
