«Тонкий знавець козацького побуту», – так про художника Опанаса Сластіона відгукувався автор легендарних «Запорожців».
Між іншим, Опанаса Георгійовича своїм вважають три українські міста: Бердянськ, де художник народився 14 грудня 1855 року, Приморськ, де він провів дитинство і юність [у Ногайську, як тоді називалося це затишне, улюблене всіма, приморське містечко] та Миргород, куди 1900 року приїхав, щоб оселитися назавжди, талановитий художник з Приазов’я, випускник Академії мистецтв. На момент переїзду, до речі, Опанас Георгійович уже був відомим і шановним майстром: першим ілюстратором Тараса Шевченка.
Світ уже знав ілюстрованих ним шевченківських «Гайдамаків», у яких, як справедливо зазначали критики, «сила малюнка за переконливістю дорівнювала силі слова Шевченка». А Ілля Рєпін висловився про роботу художника з Приазов’я так: «Наш Сластіон – чудовий ілюстратор, незрівнянний малювальник, тонкий знавець козацького побуту». Дорогого вартує така оцінка автора легендарних «Запорожців».
А його портрети кобзарів, які зберігаються у відділі образотворчих мистецтв Національної бібліотеки імені Володимира Вернадського (загалом їх налічується 23)! Опанас Георгійович також вважається одним із засновників українського архітектурного стилю: за його проектами, зокрема, на Полтавщині на початку минулого століття було збудовано десятки земських шкіл, які справедливо називають міні- академіями освіти.
Я ж до уваги шановних читачів пред’являю три роботи майстра: картину «Проводі на Січ» і дві роботи на морську тему, скажімо так: крихітну мальовничу картину [її розміри 14 на 8 см] «На березі моря» та виконаний тушшю малюнок «Запорожці атакують турецьку галеру».
Хто хоч одного разу бував у Бердянську чи в Приморську, той одразу зрозуміє, на березі якого моря опинився художник – це наше море, Азовське. Справа в тому, що Опанас Георгійович завжди пам’ятав, звідки він родом і навіть крихітному шматочку картону зумів передати свою любов до малої батьківщини.
Втім, батьківщина не буває малою. Вона завжди – неосяжна. Як Космос.
Ну а запорожці в морській атаці заслуговують на окрему розповідь. У козацьких «чайок» немає щоглів. Козаки прибрали їх, щоби непомітно підійти до галери. І чайок – птахів, не випадково додав на свій малюнок Опанас Георгійович. Тобто події розгортаються неподалік від берега, на мілководді, де «чайкам» – кораблям козацьким, не було рівних. До речі, на коротких дистанціях «чайки» не поступалися швидкістю галерам. І в цьому випадку дві «чайки», підійшовши майже впритул до галери з обох бортів, де їм уже не страшний гарматний вогонь з неї, готуються взяти галеру на абордаж. Можливо, на найближчій «чайці» знаходиться мій давній предок із запорожців – морський отаман Яків Шак.
Що ж до проводів на Січ, я дивлюся на цю картину і… бачу себе. Тому що розумію: якби я жив у ті часи, які з документальною точністю і любов’ю зобразив Опанас Сластіон, ось так би і мене одного разу моя матінка проводжала на Січ… назавжди прощаючись зі мною.
Володимир ШАК
«На березі моря»
«Запорожці атакують турецьку галеру»
«Проводі на Січ»
