Вельми цікаву карту запорізького краю, що відноситься до 1746 року, розмістив на своїй сторінці в соцмережах провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва, доктор історичних наук Тарас Чухліб.
Уважно розглядаючи її разом із читачами, історик насамперед зазначив, що, починаючи з 1734 року, на землі і територію сучасного міста Запорожжя поширювалася адміністративна влада отаманів і полковників Нової Січі. При цьому стратифікація українських козацьких поселень на цих січових землях була відмінною від литовської та польської, а також – кримсько-татарської і османської традицій «степової урбанізації».
Така урбанізація, продовжив пояснення Тарас Чухліб, передбачала існування на землях Запорозької Січі невеликих сілець та хуторів, а також господарських поселень – козацьких зимівників. І, коли російська імперія почала будувати Олександрівський ретрашемент у межах окупаційних військових оборонних споруд, ця фортифікаційна споруда будувалася безпосередньо на козацьких зимівниках і хуторах, що виникли тут протягом 1730-х – 1740-х років.
У зв’язку з цим, додав історик, ми бачимо на карті 1746 року позначені червоними крапками українські хутори безпосередньо біля Олександрівського ретрашементу та зимівники на березі Дніпра, а також українські поселення вздовж річки Московка. Звідси простий висновок: козацькі поселення на місці майбутнього міста Запоріжжя існували задовго до появи на дніпровських порогах московсько-окупаційних військ, які ліквідували славну «Запорозьку Січ».
Власне кажучи, і ніякого Дикого поля на землях, що простягаються по обидва боки Дніпра, починаючи від дніпровських порогів, ніколи не було. Це була завжди – включно з часами походів літописного київського князя Святослава Завойовника, заселена територія. Дике поле придумали «історики» московії. До слова, 27 червня 2014 року депутати Запорізької міськради затвердили датою заснування Запоріжжя 952 рік – рік закінчення трактату «Про управління імперією» візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного «як першої письмової згадки про городища, що існували, на обох берегах Дніпра та острові Хортиця». І це рішення підвело жирну риску під дискусіями про те, коли і з якої події потрібно починати відлік Запоріжжя. З 952 року. Це тепер місцевий закон.
