У березні цього року з прифронтової Комишувахи були вивезені 150 вуликів – до Черкащини. Цей порятунок стався завдяки запорізьким та іноземним благодійникам. За словами учасника переїзду, запорізького волонтера Сергія Макоти, переселенцями стали до восьми мільйонів бджіл.
Та не тільки війна загрожує бджолиним родинам.
“Цієї весни я не бачив жодної бджоли (медоносної, свійської) на абрикосовому квіті. На інших квітах теж, – повідомив запорожець Влад Кошеленко. – На Запоріжжі, особливо на окупованих територіях, спостерігається масова загибель бджіл через екологічну катастрофу, обробку полів невідомими отрутохімікатами та порушення екосистеми. Раніше (наприклад, у 2012 році) масова загибель понад 500 бджолосімей фіксувалася через отруєння посівів ріпаку.…
В нашому районі всі тутешні бджоляри припинили діяльність, з різних причин, але всі. Здебільшого через мор бджіл і неможливість підтримувати пасіку, купуючи нові сім’ї. Мої бджоли зникли минулим літом – не витримали спеки, злетіли”.
Основні причини зникнення бджіл у регіоні.
Окупація та екологічна катастрофа: на тимчасово окупованих територіях Херсонщини та Запоріжжя фіксують катастрофічне скорочення популяції бджіл, що призводить до мізерних врожаїв.
Хімічне отруєння: масова загибель бджіл часто пов’язана з обробкою полів сільськогосподарськими хімікатами без попередження пасічників, що стало проблемою у 2012 та 2020 роках.
Та заохочує жителів сільської місцевості заводити бджіл: “Хто як може, хоч два-три вулика – для душі, заради рослин, заради бджіл, не заради меду, хоча мед буде, це гарантовано. Я кажу не про інтенсивне бортництво, а про порятунок нашого світу. Замовити бджіл можна просто зараз будь-де в інтернеті, а сам продаж відбувається в другій декаді травня. Є час підготуватися.
І можна обійтися без класичних рамкових вуликів – підійде будь яка придатна «колода», що забазпечить бджолам комфортну температуру, вентиляцію, вільний об’єм і захист від шкідників”.
Цьому заклику відповідає Інна Дранко, яка переїхала з рідної Новомиколаївки, де жила активним сільським та волонтерським життям, до більш спокійної нині Петро-Михайлівки: “Весна прийшла, сади цвітуть… Але ця весна виявилася непростою для пасік. Заморозки, холодні вітри та тривале похолодання стали серйозним випробуванням для бджолиних сімей.
Сьогодні, 28 квітня, сонячно, та тепла майже немає – лише +10°. На сонці у затишку вийшли на обліт молоді бджоли. Та, на жаль, не всі сім’ї змогли пережити цей складний період. Менші за силою сім’ї, які добре перезимували, захолонули, зігріваючи розплід. Разом із ним загинули й матки.
Ймовірно, перші теплі тижні та раннє цвітіння дерев дали поштовх до розвитку, а потім різке похолодання стало фатальним. Бджоли не могли зібратися в клуб, бо мусили підтримувати тепло для розплоду.
Виживають найсильніші. Та все одно дуже боляче бачити втрати, особливо коли їх немало.
Ми ніколи не стимулювали бджіл штучно, бо вважаємо: у природі все має йти своїм шляхом. І саме природа вкотре нагадує, наскільки крихкий і водночас мудрий її баланс”.
Бережімо бджіл – маленьких трудівниць, від яких залежить життя садів і врожаїв.
Бо ані відсутність бджіл під час квіту, а ні злий моніліоз не завадили запорізьким абрикосам зав’язати плоди цієї весни.
