Літературно-волонтерська зустріч учасників Українського ПЕН з читачами Центральної міської бібліотеки сталася у понеділок. Планувалася напередодні, саме у День Незалежності. Та… Український ПЕН, який передав за три роки повномасштабної війни десятки автівок на передову, ЗСУ, мав проблеми з власним транспортом, і тільки полагодивши його, філософ та перекладач, а за сумісництвом – водій Вахтанг Кебуладзе зміг довезти до Запоріжжя свою команду та книги…
Запоріжці дочекалися й зібралися в понеділок, 25 серпня. І коли у лекційну залу бібліотеки гості несли коробки запакованих новеньких видань та почали виймати та розставляти книжки, на це захоплено дивилися усі учасники зустрічі.
Український ПЕН – одна за найпотужніших адвокацій української культури в світі та фактично найбільш впливова організація в Україні. Спільнота наразі об’єднує 163-х українських авторів, письменників, журналістів, правозахисників, культурних діячів.
Поїздка до Запоріжжя є частиною програми Українського ПЕН «Незламні бібліотеки». Вона стала свого робу ювілейною, 35-ю літературно-волонтерською подорожжю. До нас завітали Вахтанг Кебуладзе, Саша Довжик, Марина Гримич, програмна менеджерка ПЕН Анна Вовченко, Анна Шевченко, директор Центру комунікаційно-контентної безпеки Валерій Король та гостя з Нідерландів – стипендіатка програми імені Вікторії Амеліної в INDEX: Інститут документування і взаємодії, дослідниця, письменниця і журналістка Eva Peek, а також та дослідник Лейденського університету Lennart Kruijer.
Вже вкотре із вдячністю згадуєш наші книжкові Толоки та їхній вплив на культурне життя міста. Вони дали не тільки повне включення Запоріжжя до культурних процесів у країні та світі, а й особисті знайомства, порозуміння у спілкуванні, можливість бачити діяльність та відчувати спорідненість у думках та справах.
Кожен гість обрав для презентації дві книжки, важливі особливо для нього, та пояснив свій вибір.
Про когнітивну окупацію та ідивідуальний спротив
Так, пан Валерій Король наголосив, як важливо сьогодні не потонути в інформаційній прірві, тому завданням роботи своєї організації він бачить аналітику резонансних матеріалів, на які особливо реагує суспільство. Обираючи книжки, важливі особисто для нього, він і навів приклад свого прадіда, який не сприйняв радянський устрій життя. І навіть втративши все, переживши пограбування, назване радянщиною «розкуркуленням», залишився при своїх переконаннях та прожив у спротиві ніби й сильнішим за нього обставинам все життя.
Важливим стало й поняття когнітивної окупації – як стратегії, за якою росія “поневолює свідомість” народів, які хоче загарбати. Мова і культура народів, які живуть поруч, і стають об’єктом цього впливу, й, на жаль, частина старшого покоління наших громадян досі перебуває в когнітивній окупації через досвід життя в радянській пропаганді.
Тому вибором для дарування стала зокрема книга Мирослава Мариновича – «Всесвіт за колючим дротом (Спогади і роздуми дисидента)» – як людини, здатної на такий індивідуальний спротив.
Про зняття кайданів з перекладів
Про есей та поезію, як літературу, найбільш відповідну випробуванням, які ми зараз переживаємо, говорив на зустрічі Вахтанг Кебуладзе. Це як “спіймати невловиме” – тобто саме ту емоцію, яким наповнений момент життя. Тому він прочитав один із віршів книжки «Наживо» – першої поетичної збірки Юлії Паєвської (Тайри), військовослужбовиці, парамедикині, волонтерки. І тому таку назву має книга, створена Вахтангом у співавторстві з колегами про мистецтво есею – «Спіймати невловиме».
Пан Вахтанг, до речі, з радістю взяв з полки Центральної бібліотеки свої переклади [він германіст, його книжки дають змогу читати українську літературу німецькою та здебільшого німецьку літературу – українською]. І розповів, що одним із інструментів, яким закривала росія, як царська, так і радянська, вихід українській культурі у великій світ, була заборона чи ідеологічне обмеження обопільних перекладів…
А нині – і в бібліотеках, і у книгарнях, і на власних полицях – ми бачимо практично літературний всесвіт.
“Ця книга – мінус один мій роман…”–
так сказала Марина Гримич, директорка видавництва «Дуліби», презентуючи книгу свого батька – літературознавця, знавця європейських та азійських мов Віля Гримича.
Рукопис, не виданий за батькового життя, Марина Гримич підготувала до столітнього ювілею. «Зірками світової поезії» – це переклади 36-ти поетів з 16-ти мов світу.
Представила пані Марина й власну антологію кримсько-татарської літератури.
Документування досвіду війни
Саша Довжик, запоріжанка за походженням, керівниця Інституту документування і взаємодії INDEX, розповіла про документування досвіду війни, зокрема – жіночого досвіду.
Наприкінці минулого року INDEX у партнерстві з Українським ПЕН започатковав Стипендійну програму імені Вікторії Амеліної для письменниць і письменників з України та з-за кордону.
В межах цієї роботи й була запрошена до України письменниця і журналістка Eva Peek з Нідерландів, яка наважилася побувати й у Запоріжжі.
Вікторія Амеліна загинула від російського ракетного удару 27 червня 2023-го, та її слова досі живі: “Відтоді як війна почалася 2014-го, а тепер — із повномасштабним вторгненням, я, разом із мільйонами своїх співгромадян в Україні, шукаю одного: справедливості. Цей пошук перетворив мене з письменниці й матері на документаторку воєнних злочинів”.
І Саша Довжик, і Eva Peek відчули себе дуже рідними та важливими тут, у Запоріжжі.
Саша також відкрила представлену нею книгу поезій.
Це Галина Крук, поетка зі Львова, і ось її слова, написані цього серпня, п’ятого числа:
і каже він про все, чого нема:
нема чого писати про любов
нема чого писати про війну
з безпечних міст, привласнюючи біль
кульбаба сонця, зламане стебло
лишає слід на білому, гірчить
розмова тчеться з сотні протиріч,
а зречення, як речення, просте:
уявному до явленого – зась,
люби мене аж до «покинь мене»…
“…тут триває активне культурне життя”
У межах цієї 35-ї літературно-волонтерської поїздки Українського ПЕН книги отримали бібліотеки Михайло-Лукашевого, Новомиколаївки і Новотроїцького.
“Попри відчутну близькість фронту – усього 50 кілометрів до ЛБЗ – тут триває активне культурне життя. Місцеві громадівці добре знають ціну свободи й боронять її своєю включеною присутністю. Так, директорка Михайло-Лукашівського Центру культури та дозвілля Ілла Данилюк розповіла про розвиток культури пам’яті й роботи з ветеранами в її громаді і, звісно, про свою бібліотеку як культурний і освітній хаб та джерело великої єдності і солідарності громадян у воєнні часи”, – прокоментували невтомні учасники поїздки.
Книги отримали й інші бібліотеки міста. Для кожного учасника події це стало емоційною підтримукю
Український ПЕН – найпотужніша спільнота, яка представляє українську культуру в світі та підтримує українськість в країні.
Діяльність за програмою Українського ПЕН «Незламні бібліотеки» здійснюється завдяки підтримці Міжнародного фонду «Відродження», Book Aid International, Книжковому Арсеналу, INDEX: Інституту документування і взаємодії, Англійському ПЕН та Міжнародному ПЕН.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та учасників події
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
