У Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася презентація нової книги відомого краєзнавця, журналіста, лауреата премії імені Івана Франка, письменника Костянтина Сушка. Вона називається “Це – Україна! Ми – українці!”.Цього року Кость Іванович відзначає також 45-річчя письменницької діяльності, тож бібліотекарі підготували виставку трьох десятків книжок – добре “зачитаних” поціновувачами його красного слова.
На презентації зібралися друзі, колеги, педагоги, волонтери. Кость Іванович поділився спогадами про початок свого письменницького шляху – невеличку збірочку нарисів про віруючих і невіруючих “Мираж”, яка вийшла у 1978 році; збірку нарисів про заповідні осередки Запорізької області (підготовлена разом із поетом Геннадієм Літневським); книжечку замальовок, етюдів та віршів у прозі «Наедине с Хортицей»; нариси про вісім степових осередків України «В степи заповедной»; збірку оповідань «Поздняя тропа»… Автор звернув увагу присутніх, що більшість тих книжок була написана московською мовою. Не так хотів автор, та у радянські часи видавці “ненав’язливо рекомендували” писати чи перекладати власні твори російською – начебто для ширшого охоплення читацьких кіл. “Мушу зізнатися, ми тоді пішли на поводу у москальщини”, – з гіркотою згадує пан Костянтин. Хоча наклади москвинськомовних книжок були пристойними – 25 тисяч, 30 тисяч, 10 тисяч примірників…
А Україна з набуттям незалежності була і, на жаль, залишається не дуже ласкавою до письменників. Державним коштом фактично нічого не друкується, тож автор має шукати гроші на видання й розповсюдження своїх творів. Особливо написаних рідною, українською мовою. На яку пан Костянтин свідомо перейшов більше 20 років тому. Тож наклади його книг про історію, природу і Хортицю складали 700, 500, 150 примірників…
Загалом у доробку Костянтина Сушка майже 40 книжок. У творчій палітрі письменника, крім нарисів, замальовок, есеїв є також оповідання, повісті й романи. Окремий цикл складають 12 творів про Хортицю, Вартовим якої Кость Іванович залишається півстоліття.
Нинішню книжку “Це – Україна! Ми – українці!” пан Костянтин написав за 67 днів. А кошти на її видання (342 сторінки, тверда обкладинка, 400 примірників) зібрали через соцмережу Фейсбук люди – переважно, навіть не знайомі з письменником особисто.
Як видно з назви, книжка складається з двох розділів.
- У першому сім есеїв представляють нашу Вітчизну з географічно-історико-природно-духовно-сакральних боків: Рідне Українське Слово, Острів Хортиця, Кам’яна Могила, Мізинський Меандр, Трипілля, Говерла, Дике Поле.
- У другому розділі 19 есеїв присвячено людям. Це – скіфи-сколоти, Святослав Хоробрий, Кость Гордієнко, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Іван Пулюй, полковник Петро Болбочан, Нестор Махно, Володимир Вернадський, Володимир Симиренко, Останній бій вояків УПА, Марія Приймаченко, Григір Тютюнник, Володимир Івасюк, Леонід Каденюк, Павло Скляр (земляк із рідного села автора).
Як висловилася на презентації голова Запорізької облорганізації Національної спілки письменників України, літературознавиця, доцент ЗНУ, депутат Запорізької облради Ольга Стадніченко, книга розкриває болючі знакові явища та визначні події у житті національних героїв. Тож, на думку Ольги Олександрівни, наступне видання книги мало б стати всеукраїнським проєктом. Можливо, в іншому форматі, аби окремі її частини метеликами полетіли в усі школи, виші, військові частини…
А Кость Іванович сказав: задоволений, що книга відбулася. Левову частину тиражу він передав до бібліотек, навчальних закладів, представникам волонтерських організацій. А наприкінці зустрічі з читачами висловив кілька цікавих пропозицій.
“Загарбники бояться озвученої території і свідомих людей. То чому б у Запоріжжі не встановити біг-борди з красномовними рядками з віршів наших запорізьких поетів? А у ширшому сенсі потрібно було б озвучити п’ять наших Чумацьких шляхів: повз них йдуть фактично усі траси, то чому не поставити на курганах обабіч щити з влучною пізнавальною інформацією?”
Сподіваємося, після Перемоги так і станеться. А також будуть відновлені аншлаги, встановлені за часів директорства Костянтина Сушка у Національному заповіднику “Хортиця”: “Вітаємо, друзі! Хортиці приємна ваша присутність…” “Тихо… Ви у Храмі Природи…” А головне, маємо надію: містяни й можновладці збагнуть сакральну сутність священного острова і необхідність недоторканості його Природи.
Хай буде так:
“Плекаючи Хортицю, ми зміцнюємо Україну!”
Ганна ЧУПРИНА
, фото авторки
