Приблизно на тому місці, де мене зовсім-зовсім недавно – 10 серпня, застала атака росіян – російських фашистів, на моє місто – славне Запоріжжя, сьогодні я несподівано для себе виявив дивовижний плакат Сашка Ком’яхова, київського художника, який дуже точно дуже точно передає мій тодішній стан – моєї душі, насамперед передає.
Сашко, здається, і напрямок ракети вгадав. При тому, що цей плакат він написав… у 2022 році. Плакат-пророцтво. Якщо говорити про Запоріжжя. Плакат-ненависть. Якщо говорити про так звану «велику росію», вся велич якої сьогодні зводиться до ракетних обстрілів українських міст. До жорстоких, страшних обстрілів, з безліччю жертв.
«Боже, яке кончене» – це не тільки фраза, яка стала крилатою, це загальне ставлення українців до рашистів.
Коли ввечері 10 серпня в мене над головою пролунав дуже гучний і дуже різкий звук, що скреготів, я зрозумів, що відбувається щось страшне: рашисти знову б’ють ракетами по Запоріжжю. Як потім з’ясується, то були «Іскандери».
Били по густонаселеному району, вважай, по центру міста.
По тому, що відразу за скреготом у небі пролунав сильний вибух, а потім другий, я приблизно зрозумів, куди саме ці мерзотники потрапили… де стався «приліт». Це за 15 хвилин повільного кроку від мого будинку.
Мої місця, знайомі мені до болю в серці.
– Чому ти не брав телефон? – зі сльозами на очах зустріла мене вдома дружина.
– Не чув: тривога ж вила, – відповів я, дістаючи з кишені мобілку з пропущеними викликами.
– А я хотіла відчинити вікно і кричати, кликати тебе, щоб біг додому, – продовжувала моя Лариса, підійшовши до мене і, обхопивши мене руками, притискаючись до мене.
Я обійняв її тремтячі плечі і, щоб підбадьорити її і себе, сказав впевнено:
– Переживемо!
І тут хтось унизу, біля підлоги, подав голос:
– Звісно, переживемо.
То була наша кішка Зося, яка так само, як і ми, ненавидить рашистів.
Це її передбачив на плакаті київський художник.
Побачив нашу Зосю з Києва 2022 року.
«Бооооооооже, яке кооончене»!
