Якщо прискіпливо вдивитися в подію, то таріль не така вже й стара. Спадок майстра декоративно-ужиткової кераміки, станкової скульптури, малярства та монументально-декоративної пластики Івана Климка (1930-2007) здебільшого створений за часів роботи митця на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Там він працював упродовж кількох десятиліть, починаючи з 1969 року.
Якщо шукати у події дива, то його предостатньо. Таріль була знайдена краєзнавцем Сергієм Шишковим у місці постійних прогулянок співавторів запорізької «Спадщини», на околиці нашого міста. Там під супровід непідробного здивування краєзнавця Юрія Вілінова вона була витягнута неушкодженою із трухлявого пня…
Як вона там опинилася – залишається таємницею.
Таріль Івана Климка зображує святкову ходу із усіма її атрибутами та учасниками: “Йдуть чорт, смерть, жид, Богородиця , три королі-волхви, процесія із Віфлеємською зіркою…” – описує неймовірну знахідку Сергій Шишков.
Ще трохи дива: вже декілька років у затишній запорізькій вітальні мене зустрічає кашпо роботи Івана Климка. Імпровізаційні, непідробні за сюжетами квіткові «домівки» – важлива та самостійна складова творчого спадку художника. Цю, пташину репліку, подарувала дружина Івана Климка запорізькому колекціонеру Миколі Баришеву – під час його подорожей до улюбленого Львова.
До неї він і звернувся, розповівши про знахідку запорізьких краєзнавців. “Іван Климко бував у Запоріжжі, – сказала пані Зоряна, – коли працював над замовленням на козацьку тематику. Тоді ж він ходив Хортицею, набираючись вражень…”
В інтернеті таріль датується 1980-ми. Саме таке датування у каталозі кераміки ЛКСФ знайшов Валерій Кеменов, якому повідомили про знахідку друзі
Відчуйте колористику, енергетику руху, глибоку суть події, відтвореної у глині та поливі Іваном Климком…
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА та учасників події
