30 березня не стало Юрія Дмитровича Розенка – одного з легендарних футбольних особистостей Запоріжжя і Мелітополя, який усе своє життя присвятив грі мільйонів, виховав не одне покоління майстрів шкіряного м’яча….
Менше місяця тому колеги по роботі з обласної СДЮШОР, де він закінчував свій трудовий літопис, вітали його з 85-річчям, передавши скромні подарунки від себе і керівника обласної Асоціації футболу.
Юрій Розенко перейшов до “Металурга” з мелітопольського “Буревісника”, студентської команди, яка в шістдесяті роки гриміла на весь Радянський Союз.
А опинився уродженець Донбасу в Мелітополі не випадково.
Футбольна команда Мелітопольського інституту механізації сільського господарства (МІМСГ) – “Буревісник” була створена з ініціативи студента Віктора Соболєва, який грав на позиції лівого захисника й одночасно виконував обов’язки тренера команди.
Для набору до колективу висококласних гравців багато зробив Тихон Павлович Євсюков, начальник навчальної частини інституту й азартний футбольний уболівальник.
На той час футболісти мали мало можливостей для навчання, тож коли Євсюков запропонував гру в “Буревіснику” одночасно з навчанням у МІМБСГ, на його пропозицію відгукнулося багато сильних футболістів, навіть із команд класу “А”.
Мелітопольські гінці об’їздили весь Донбас, набираючи гравців у “Буревісник” серед випускників шкіл і студентів технікумів.
Так у Мелітополі з’явилися Юрій Розенко та Григорій Вуль із Горлівки…
Зірковий час мелітопольців припав на 1961 рік, коли було організовано Європейські змагання інститутських футбольних збірних команд, на які було запрошено і збірну СРСР.
Ідею скласти збірну з гравців команд класу “А”, які є студентами інститутів, включно з Лобановським і Базилевичем, не підтримали футбольні клуби.
Тоді було ухвалено рішення послати від СРСР на змагання одну клубну команду – мелітопольський “Буревісник”, який посів п’яте місце.
Тренером тієї команди була ще одна легендарна для запорізького футболу людина – Петро Григорович Тищенко.
Із книги Аркадія Копеліовича “Зірки запорізького “Металурга”:
Юрій Розенко. Народився 7 березня 1938 року в Горлівці. Перший тренер – Василь Нікітін (Горлівка). Закінчив Мелітопольський інститут механізації та електрифікації сільського господарства, Запорізький державний педінститут.
Виступав в амплуа півзахисника за дубль донецького “Шахтаря”, команду майстрів “Авангард” (Харків), студентську збірну СРСР.
У 1961 – 1967 роках у складі “Металурга” брав участь у 212 офіційних матчах, забив 15 голів.
З 1968 року Юрій Розенко – ігровий тренер команди “Метеор”, що захищала кольори заводу “Іскра”.
Уже в рік дебюту на тренерській ниві йому вдалося вивести цей колектив у чемпіони області. Чотири роки потому “Метеор” – учасник фінальної пульки чемпіонату України серед колективів фізкультури. Запорізька команда в тому сезоні завоювала бронзові нагороди, а її граючий тренер був визнаний найкращим півзахисником турніру.
У 1974 – 1976, 1985 – 1997 роках Юрій Розенко – тренер команди майстрів “Металург” (Запоріжжя).
Очолював також мелітопольське “Торпедо”, запорізький “Віктор” (“Торпедо”).
Працював тренером, завучем, директором СДЮШОР “Металург”, завідувачем навчальної частини обласної СДЮШОР з футболу.
Найпам’ятнішими у своїй біографії Юрій Розенко вважає сезони 1963 і 1967 років. Дебют у класі “А”, на думку Юрія Дмитровича, цілком міг завершитися завоюванням путівки до еліти радянського футболу – на заваді став нічийний результат домашнього поєдинку з горьківською “Волгою”. А чотири роки потому запоріжці були близькі до того, щоб потрапити до фінальної пульки найсильніших клубів другої групи класу “А”.
А ось найпам’ятнішим матчем Розенко несподівано назвав товариську зустріч зі збірною Пхеньяна (1961 р.):
– “Ми просто були приголомшені високою швидкістю і витривалістю гостей, чітким дотриманням ігрової дисципліни, добре поставленими ударами по воротах. Виявляється, це була молодіжна збірна КНДР, яка п’ять років по тому склала основу національної збірної на чемпіонаті світу. Мені пощастило в тому матчі забити гол у ворота корейців, а остаточний підсумок – 1:1”.
У “Металурзі” Юрію Розенку довелося тренуватися і грати під керівництвом не одного старшого тренера, але найприємніші враження залишили досвідчений тактик Сергій Коршунов і Віктор Каневський. Останній працював із командою нетривалий час, але запам’ятався нетрадиційним підходом до організації гри.
У ролі вмілого організатора Юрій Дмитрович проявив себе на посаді директора СДЮШОР “Металург” (1978 – 1984 рр.), яка в цей період чотири рази входила до числа призерів у оглядах-конкурсах серед 78 спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву Радянського Союзу.
Вихованці школи завойовували звання чемпіонів СРСР серед команд профспілкових СДЮШОР, срібних призерів першості країни, двічі були чемпіонами України, стільки ж разів – срібними призерами першості республіки. 1984 року збірна Запорізької області, сформована на базі СДЮШОР “Металург”, здобула перемогу в Республіканських молодіжних іграх.
У період директорства Юрія Розенка в СДЮШОР “Металург” путівки у великий футбол отримав 21 випускник школи, зокрема Олексій Антюхін, Ілля Близнюк, Олександр Бондаренко, Роман Бондаренко, Юрій Маркін, Олександр Нефьодов, Геннадій Перепаденко, Олександр Спіцин, Ігор Черкун, Євген Шахов, Павло Шкапенко.
Символічна збірна “Металурга” (версія Розенка): Юрій СІВУХА, Віталій ДЕНЕЖ, Олександр СПИЦИН, Віктор МАТВІЄНКО, Віктор СКРИПНИК, Володимир ОЛЕЙНИК, Михайло СОКОЛОВСЬКИЙ, Геннадій ПЕРЕПАДЕНКО, Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ, Віктор ЄРЕМЕНКО, Євген ШАХОВ. Повідомляють на сайті “Запоріжжя футбольне”.
Прощання з Юрієм Дмитровичем Розенком відбудеться у вівторок, 4 квітня, об 11.00 у Залі прощання на вулиці Стефанова, 22 у Запоріжжі.