Військові евакуатори витягують підбиту техніку прямо з поля бою під обстрілами
Про роботу взводу евакуації розповіли у 128 окремій важкій механізованій бригаді “Дике Поле”.
У мирних містах евакуатор – поганий знак: чиюсь машину повезуть на штрафмайданчик. У зоні бойових дій евакуатор – це надія вискочити з болота чи кювету цілими й неушкодженими.
Втім, зазвичай об’єктами роботи взводу евакуації 128 окремої важкої механізованої бригади “Дике Поле” є вже побиті дронами бойові машини.
Воєнні евакуатори виїжджають так, щоб опинитися на місці на межі темряви й ранкового світла.
– Туман і дощова мряка – це взагалі мрія, – сміється Олександр, який у довоєнному житті був підприємцем, а останні чотири роки – солдат, що вивозить із зони бойових дій у тил пошкоджені машини.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Олександр став возити з заходу України позашляховики для війська:
– Тоді попросив у друзів причіп для перевезення автівок, щоб за один рейс тягнути одразу дві машини. Потім із цим причепом пішов до війська. Думав: ну скільки та війна триватиме? А вже чотири роки – і є відчуття, що це ще не фінал.
Більшість об’єктів для евакуації – добряче побиті дронами позашляховики, які стоять посеред поля, що після дощів перетворюється на суцільне болото. Звідти не кожен всюдихід виїде.
Тож доводиться тягнути машини тросами завдовжки у десятки метрів.
Часто, попри всі влучання, врятована автівка ще може їхати.
Буває, що в таких машинах є поранені й загиблі.
Але здебільшого екіпаж і пасажири встигають покинути підбиту техніку.
І поки одні члени команди готують машину до евакуації, інші з дробовиками стежать за небом – за дронами-«ждунами», які влаштовують засідки біля підбитих автівок.
Усе потрібно робити дуже швидко, доки ворог не зорієнтувався.
На зворотному шляху доводиться так само мчати темною, туманною дорогою, але настрій уже інший. Шалений адреналін поступово спадає, робота зроблена.
…Команда евакуаторів готується до нового виїзду. І якщо цього разу буде туман, значить, у когось сьогодні з’явиться дорога назад.
