Віршик, знайомий з дитинства, у подіях травня в селі Геленджику, що Михайло-Лукашівської громади, зазвучав новими сенсами.
Нащо ділити? [У віршику, як відомо, звірі ділили апельсин, екзотику радянського дитинства]. Краще ми поділимося. Тож, команда БФ «Меморі 86» вирушила до Геленджику, щоб поділитися радістю спільної роботи та спільними надіями на те, що скоро тут на березі ставка заквітне чарівна галявина.
Тож, на підготовленому місці на території історико-туристичного комплексу зеленого туризму «Етно-село», у Парку історичних періодів, цього трохи спекотного дня садили лавандин.
Теж екзотика? Ні, ми цю ароматну рослину знаємо. Її можна побачити у Запоріжжі, на газонах біля різноманітних закладів міста. Там, де розуміються не тільки на красі, а й на ароматах зелених насаджень.
А тут – тисяча кущиків, які за проєктом Sea of tranquility – «Море спокою» українською [керівник – Денис Мігуля] привезли на висадку до етно-села. Проєкт здійснюється завдяки грантовій підтримці ГО QWERTY COMMUNITY.
Ця тисяча шматочків землі із бадьорими підрощеними рослинкам потребувала підготовленого місця для подальшого життя та росту. Лавандинки річного віку треба було розпакувати, посадити, полити, припушивши землю довкола. Це велика робота для дружнього товариства.
Створення Моря спокою у Геленджику
По-перше, чудовій ініціативі проєкту потрібні були консультанти.
Тож, із вдячністю відзначаємо професійну роботу родини Сус із села Матвіївка. Завдяки Тетяні, Валентині та Олександру робота із закладки лавандинового поля набула системності.
Відстань між кущиками, які тільки наразі такі маленькі, а згодом стануть розлогими заквітчаними півкулями, – 1,4-1,5 метра. Мотузка із вузликами – ноу-хау пані Тетяни – стала зручним знаряддям у руках учасників.
Швидко організували й постачання води – і для того, щоб намочити розсаду, і щоб полити лунку, і щоб напоїти рослинку…
Як приємно брати маленькі горщики в руки та легко виймати маленькі лавандинки, які пахнуть від найлегшого торкання…
Один, два,.. двадцять,.. сто,.. двісті…
Працюємо поруч, нас багато…
“Лавандинове поле – це була мрія”
Так, працюючи поруч, в одній команді, сказала голова Михайло-Лукашівської громади Олена Миколаївна Байдукова.
І це велика радість – долучитися до втілення своєї мрії. Разом із пані Оленою приїхали співробітники, молодь та дівчата з Михайло-Лукашевого та навіть гості із Вільнянська.
Тож, до створення у вільнянському степу на березі ставка річки Луб’яшівка приєдналися робочі руки Михайло-Лукашівської громади. На фото – старт цього насиченого дня.
Sea of tranquility – «Море спокою» – спільна мрія десятків натхненних людей.
Приємно навіть доторкнутися до кущика, що дарує аромат.
На фото – Олена Байдукова та її заступниця Леся Кубишкіна
Знайомимося: ми разом саджали лавандин!
Благодійний фонд «Меморі 86» – це злагоджена команда дорослих людей. До неї, бо ж робота велика, долучилася молодь, діти. І не тільки. Завдяки ефективній промоції проєкту, яку провадив його керівник Денис Мігуля, до Sea of tranquility приєдналася молодь із Запоріжжя та Вільнянщини.
Хлопці завзято носили воду зі ставка. Дівчата розкладали до лунок молоді лавандинові кущики. Малеча, вдягнувши дорослі захисні рукавички, працювала поруч із мамами та друзями так серйозно, що… робота йшла швидко та організовано!
“Вона любить землю так, як її тато”, – пояснила мама маленької Ані.
Ця дівчинка у рожевій панамці з ягідками ще долучиться до конкурсу від «Меморі 86»…
Лавандинове поле нас єднає
Запрошення долучитися до ініціативи «Меморі 86» та взяти участь у висадці лавандина прийняли й друзі «Меморі86», пані з Гуляйполя.
Потоваришували із вимушеними переселенками, коли надавали гуманітарну допомогу – бо, спілкуючись, знайшли багато спільних інтересів. Це й театр, й літературні зустрічі, й мистецькі виставки та ярмарки.
Та найбільше нас подружила участь у майстер-класах, які проводив благодійний фонд. Бо саме творчістю заповнювали жінки вільний час у рідному Гуляйполі.
Лавандова ж тема – як аромат та як елемент дизайну, зачарувала усіх.
Тож, пані гуляйпільського походження з радістю вирушили в «Етно-село», щоб долучитися до проєкту Sea of tranquility.
Лавандин – лавандовіший за лаванду!
До заходів цього чарівного дня підготували квіз – таку собі вікторину про рослину-героя нашого проєкту.
Цікаво було дізнатися, що лавандин – це гібрид двох видів, отриманий в результаті природного або штучного схрещування лаванди широколистої та лаванди вузьколистої. Тож і називається латиною Lavandula hybrida.
Кущик лавандина зовні відрізняється від лаванди, квіти розташовані більш щільно, вони більші, ніж у лаванди.
А за кольором квітів лавандин значно ближче до «лавандового» кольору, бо сама лаванда – більш блакитна.
Лавандин зараз становить більше 80 відсотків загальної площі лаванди у всьому Провансі!
Дуже полюбляють цю рослину, завінчану квітковим вінком, бджоли.
Тож, команді, яка спромоглася дати аж три правильні відповіді на квізові питання про лавандін [це завзяті михайло-лукашівці] дісталася торбинка ласощів у подарунок. І що ж там було? Цукерки «Шалена бджілка»!
Ростіть, Моря спокою!
Лавандин – це не тільки прекрасна рослина, що додає краси і затишку нашому середовищу, але й чудовий спосіб об’єднати людей заради спільної мети – створення нової чарівної локації.
Тож, насправді 25 травня було створено два лавандових поля. Одне біля ставка, де невпинно кумкали жабки та кректали качки… Їм не заважала робота, а люди не порушили спокій тихої води, оточеної заростями осоки…
Друге поле стало галявиною при зоні відпочинку: щоб ароматами та ніжними кольорами оточити міні-готель та альтанку.
І це вдалося!
Дівчинка у рожевій панамці
Її ім’я – Аня. У цей день вона не тільки не знімала синіх робочих рукавичок, допомагаючи дорослим садити маленькі лавандинчики…
Вона долучилася до проведення лотереї, на яку, отримавши номерки, чекали усі дорослі, а не тільки діти!
Тому серед переможців, які отримали на пам’ять про лавандиновий день в «Етно-селі» даруночки, були й щасливі дорослі.
А давала їм такий шанс радісно посміхнутися маленька дівчинка у рожевій панамці…
І сама вона отримала дарунок пазл із картинкою, яку створив, використавши можливості ШІ, Денис Мігуля. І, знаєте, яке чудо? Дівчинка Аня схожа на дівча з пазлу!
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та учасників події
