Цю приголомшливу історію з фото розповіли на Фб учасники групи «Гуляйпільські старожитності». Дослівно:
Кітаскіна (Горпинич) Катерина Василівна (1922-2022), народилась у с. Варварівка Гуляйпільського р-ну Запорізької області.
Батьки селяни Василь Юхимович Горпинич і Секлета Григорівна. Батько з Варварівки, мати з Піщаної сотні Гуляйполя.
Закінчила Хвалибогівську школу і пішла працювати у колгосп у 1930-х рр. У селі пережила Голодомор 1932-33 рр. і залишалась до часів німецької окупації.
12 травня 1942-го року була примусово вивезена на роботи до Німеччини. Працювала на меблевій фабриці у місті Гофгайм-ам-Таунус адміністративному округу Дармштадт в землі Гессен, а проживала у таборі поруч. На вихідні ходила працювати по господарству до місцевих родин у місто, за що отримувала харчі та невелику платню.
Звільнена була американськими військами у травні 1945 року, та повернулась у рідне село де застала голод 1946-47 рр. Працювала на відбудові колгоспу.
З 1953-го року працювала секретарем Варварівської семирічної школи, а з 1968-го у бухгалтерії сільської ради. У 1977 році вийшла на пенсію.
Катерина Василівна народилась у березні 1922 року, а померла незадовго після свого сторіччя у травні 2022 року в абсолютно здоровому ґлузді, заставши повномасштабну війну росії проти України та обстріли села.
В минулому році ми не встигли записати з нею інтерв’ю саме через початок вторгнення, про що неймовірно шкодуємо. Пішла у вічність величезна частина інформації про наше минуле. На щастя, лишились матеріали особистого архіву остарбайтерки з унікальними фото, листами та документами.
На фото – остарбайтерка Горпинич Катерина Василівна у Німеччині. Фото 1943 року.
*
До цього і додати нічого. Учасникам групи «Гуляйпільські старожитності» велике спасибі. Їх розповідь читається, як кажуть, на одному диханні. А думок, скільки вона викликала…
