Посиденьки бувають й на зупинці. Не питаю, чому пані Валентина плете килимок саме тут. І про психологічний вплив роботи не розмовляємо. Він сам собою склався. Бо жінка спокійна та привітна, і погоджується зробити фото…
Питаю, чи вміє плести з смужок, нарізаних із тканини. Щиро відповідає, що коли не має ниток, нарізає та плете саме такі килимки. Тільки гачок потрібен більший.
Цей, овальний, замовила сусідка.
А насправді Валентина вже й не може порахувати, скільки квадратних, овальних та круглих килимків вже наплела за своє життя.
Руки має ніжні й дуже швидкі. Плетиво дуже м’яке на дотик, та міцне.
Кожна петелька – як хвилинка прожитого життя, барвиста та наповнена змістом. Роботою.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
