Два дні тому 11-річний запорізький живописець Максим Бровченко, представляючи на сторінці в соцмережах Kosmo Maks чергову мальовничу роботу, підписав її коротко:
«Волонтери. Полотно, олія».
Загалом, про волонтерів, про невтомних трудівників, які для фронту можуть видобути все і навіть трохи більше), написано і сказано багато. І висловлено багато добрих слів на їхню адресу. Заслужених слів. А ось Космо Макс, якого за яскравий талант журналісти нерідко називають – і цілком заслужено, юним Пікассо, знайшов своє слово… чи, якщо точніше – своє бачення добровільної волонтерської праці продемонстрував.
Волонтери Космо Макса займаються, звичайно ж, своєю звичною справою – доставляють нашим захисникам те, в чому є потреба. Але всі вони, що дивно, – з крилами.
Це не люди, це – ангели. Небесні ангели у вигляді волонтерів. Ангели, що спустилися на землю.
Так воно, мабуть, і є.
Космо Максу, а він, нагадаю, родом із Бердянська, у Запоріжжі перебрався з родиною, рятуючись від російських фашистів, що окупували його місто біля теплого Азовського моря, величезна подяка за роботу, за невгамовну фантазію.
Він уміє дивувати!
Володимир ШАК
