Сьогодні вночі юний «космічний» художник із Бердянська Максим Бровченко, який – у зв’язку із захопленням його міста рашистами, виїхав із мамою з окупації до Запоріжжя, розмістив на своїй сторінці у соцмережах чергову роботу, виконану олією на полотні
.
Вона – без назви, але з відповідним коментарем, зробленим самим Максом:
«Де сплять втомлені Янголи? Може, вмившися світлом Зірок, лягають до своїх енергетичних ліжок, щоб, зарядившись, знов берегти людей? Це, якщо вони взагалі сплять. А якщо не сплять, то де вони, коли гинуть люди від рус/нявих ракет та авіабомб. Де вони, коли гинуть ті, хто захищає свій дім? Де ці Янголи-охоронці? Все ж таки, напевно, сплять, вмившися світлом Зірок».
Питанням, чому янголи, якщо вони є, мовчки спостерігають, як від рашистських ракет та бомб гинуть люди? – задавався кожен із нас, вникаючи в інформація з фронту, де наші захисники не лише стримують ворога, щоб не пустити його до Запоріжжя, а й нещадно б’ють його – «двохсотят» сотнями та тисячами, а також у ті моменти, коли від страшних вибухів ракет та бомб здригається місто за дніпровськими порогами. Особисто у мене немає відповіді на це питання, яке неймовірним чином передав полотну сьогодні вночі Максим.
Хоча я вірю, що янголи десь поруч із нами.
Завжди. І щоразу виходячи на вулицю, повторюю про себе коротку молитву, яку мене давно-давно підказав якийсь мудрий чоловік: «Янгол мій, будь зі мною, йди вперед, а я – за тобою». Мені розповідали, що цю молитву читають на передовій наші бійці, побажаємо їм сили духу та витримки.
Між іншим, Максиму, якого більше знають з позивного Космо Макс, нещодавно виповнилося 13 років. Через два дні після цього він у себе на сторінці в соцмережах розмістив ось таке повідомлення, виконане двома мовами – англійською та українською. Воно багато що пояснює:
«Дорогий Цивілізований Світ! Мене звуть Макс. Позавчора мені виповнилося 13 років. Я прожив вже 13 років і я хочу жити далі і померти в старості. Мої друзі діти теж хочуть жити! Наші воїни бʼються як Титани, але ворога дуже багато і в нього багато страшних ракет і бомб. Ці бомби і ракети несуть смерть. Допоможіть нам, будь ласка, поки ми ще живі, бо потім може статися, що допомога буде вже не потрібна. Дорогі Президенти Країн Цивілізованого Світу! Допоможіть врятувати нашу Україну, її народ і дітей!»
Сили духу та витримки нам усім!
Слава Україні!
