Двічі впродовж години піднімався вчора чорний дим над містом. Два прильоти поспіль в один із районів Запоріжжя завдали горя, через який маємо сьогодні День жалоби…
Розповідь свідка трагідії, тим не менш, дає розуміння, що п’ятий вік війни та російських обстрілів змінив наші реакції від розпачу до дієвості.
“Так сталося, що опинилися з другом в епіцентрі прильоту. Була аптечка, надавали домедичну допомогу ще до приїзду парамедиків і швидких, – пише запорізький волонтер. Але не про це.
Знаєте що дійсно вразило!?
Молоді хлопці, яки кинулися в задимлену будівлю витягати поранених; дві дівчини, які опинилися поруч, з ТУРНІКЕТАМИ в наплічниках. Вони всі не злякалися, а навпаки запропонували допомогу та допомагали.
Так, це було небезпечно, бо ворог підступний та існує загроза повторних прильотів, вони це розуміли, але були ПОРУЧ. Не було хаосу та паніки, якась засередженість в їх очах.
– …чим ми можемо допомогти?
І не те що б я здивувався, навпаки, відчув якусь гордість за нашу молодь — бо людяність – сміливість – бажання бути тут і зараз.
В нас є майбутнє, друзі; молодь на яку великі сподівання та надія!
Досі вражений.
І так, в вашому наплічнику ОБОВʼЯЗКОВО має бути турнікет, кровоспинний бинт, бандаж. Йдіть на курси, хочаб мінімальної домедичної допомоги.
ASM, BLS, STOP THE BLEED – цього буде достатньо, бо такий час”.
Вкотре вдячна за знання, отримані під час навчання основам тактичної медицини у Львові цього року. Турнікет наразі має бути поруч постійно.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК
