Остання панель Українського урбаністичного форуму під складною назвою “Містоутворюючі загрози: екологічна стійкість і боротьба зі зміною клімату” відбувалася наприкінці другого дня заходу. Проте вона привернула увагу багатьох учасників та відвідувачів. Бо йшлося про надважливе: стан та інструменти дослідження атмосферного повітря, а також доступність цих даних для мешканців промислових міст.
Маємо знати, чим дихаємо
У Запоріжжі цією проблематикою займаються кілька громадських організацій. Однією з найбільш активних є ГО “Дзига”, яка виступила локальним партнером Українського урбаністичного форуму. Про діяльність цієї організації, що входить до коаліції “Запорізька Рада Реформ”, “МИГ” поспілкувався з керівницею “Дзиги” Олесею Крамаренко.
“Мені дуже подобається вислів: “Людське життя важливіше за ВВП”:) – розказує пані Олеся. – Це особливо актуально в нашому промисловому місті. Наша спільнота займається проблемою стану повітря і довкілля загалом з 2013 року. Позаминулого року організація зареєстрована офіційно. Ми вимагаємо від влади відкрити інформацію про те, чим ми дихаємо. За цей час провели кілька пікетів та мітинг, наполягали на проведенні громадських слухань з екологічних питань.
З 2015 року домагалися відновлення роботи пересувної лабораторії моніторингу довкілля. Врешті на початку цього року мобільна еколабораторія була придбана за кошти області та міста, але вона не працює в тому режимі, що потрібно, через низку факторів. Одним із яких є затримка з українською сертифікацією новітнього обладнання. Ми намагаємося підштовхувати Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ до більш активних дій щодо отримання відповідних сертифікатів”.
“Спасіння потопельників – справа рук самих потопельників”
Члени й членкині “Дзиги” зайнялися також придбанням та встановленням датчиків-пиломірів. Чому це важливо?
Дрібнодисперсний пил PM 2,5 [на волосині розміщується 20 його часточок] та PM 10 не вловлюється легенями, відразу поступає у кров, через що наші судини перетворюються на токсичні смітники. Мінімальних його концентрацій, які б не шкодили здоров’ю, не існує. Між тим, державний моніторинг не вимірює наявності цих небезпечних речовин. І люди почали брати ініціативу до своїх рук.
Наприклад, команда Save Dnipro започаткувала проект “Ми маємо знати, чим дихаємо!”. Його реалізація надасть можливість вимірювати вміст отруйних елементів та надавати ці дані всім бажаючим у вільному доступі та реальному часі. В Івано-Франківську юні робототехніки реалізують проект Eсо-City – створення мережі онлайн моніторингу стану якості повітря.
Запорізька “Дзига” теж працює у цих напрямках. Спільнокоштом були зібрані гроші на придбання кількох датчиків індексу забруднення повітря. “Це не суперпристрої, вони вимірюють лише вміст пилу, але прості та зручні в користуванні, – розповідає Олеся Крамаренко.
– Якщо пиломір світиться червоним, то краще зачинити вікна, не виходити з дітьми на прогулянку, не займатися спортом, не їздити на велосипеді.
Зараз ми співпрацюємо також з чеською громадською організацією “Арніка”, яка отримала грант від міністерства закордонних справ Чехії на придбання датчиків повітря для забруднених міст України [Кривий Ріг, Харків, Маріуполь, Дніпро, Запоріжжя]. Сподіваємося отримати п’ять датчиків. Ми хочемо встановити їх хоча б у кожному районі міста, в перспективі спонукати “озброїтися” ними дитсадки та школи.
До суду за відшкодуванням втрати здоров’я з цим не підеш, але знати, що коїться в атмосфері й хоча б елементарно захистити себе й близьких – можливо. Вартість датчиків не дуже велика, і бажаючі могли б придбати їх для власного вжитку і… створення повної картини, чим ми дихаємо, не лише у Запоріжжі.
Дані пристроїв заносяться на українську карту забруднень повітря. Чим більше буде встановлено пиломірів, тим детальнішою вона буде.
Залучаючи мешканців до моніторингу, громадські організації матимуть більше підстав змушувати підприємства не відкладати у довгу скриню плани модернізації виробництва. А гуртуючись з активістами з інших міст, напрацьовувати зміни до законодавства й вимагати якісного й повного державного моніторингу”.
“Дерева на долонях”
Активісти “Дзиги” працюють і над проблемами озеленення, керуючись принципами зручного для всіх “справедливого міста”. У планах – залучити молодь і з її допомогою провести інвентаризацію зелених насаджень й створити інтерактивну карту “Дерева на долонях”.
“Ми хочемо допомогти місту і зорієнтувати громадськість, що опікується озелененням. Адже є визначені місця, де цим займається влада, де комунальні підприємства, а де саджати дерева не рекомендується, бо грунт там бідний, і саджанці не приймуться.
Хочеться комплексного підходу. Тут цікавий досвід німецького Дортмунду, де, зокрема, створюють міні-сквери. Це буквально три-п’ять дерев, але є лавочки, урни – і затишок для відпочинку в спеку вже організовано. Доцільно було б газони засівати не газонною травою, яка випалюється сонцем і має непривабливий вигляд, а плющем…
Зараз у Запоріжжі розробляється програма “Зелене місто”, якою передбачена інвентаризація, але чиновники розводять руками — це дуже дорого. У робочу групу входять представники громадськості. Важливо, аби спільними зусиллями програма наповнилася якісним змістом”, – сподівається Олеся Крамаренко.
На Українському урбаністичному форумі активісти “Дзиги” та інших ГО познайомилися з багатьма новітніми інструментами, якими користуються колеги з інших міст, що допоможе в інвентаризації та моніторингу стану не тільки зелених насаджень, а й водоймищ. Адже “Дзига” має в планах також проект з ревіталізації малих річок Запоріжжя.
До речі, малими річками зацікавилася і влада. Про це – в найближчих номерах “МИГа”.
Ганна Чуприна, фото автора та з Фейсбук-сторінки “Український урбаністичний форум 2019”
*ВВП – валовий внутрішній продукт, один з найважливіших показників розвитку економіки.
