Цю листівку було надіслано з портового міста Бердянська в портове місто Батумі 29 грудня 1909 року. Судячи з поштового штампу, у грузинському порту отримали її дуже скоро – 3 січня 1910 року, що тільки-тільки настав (від нього ще сліди на снігу не охололи).
Як можна здогадатися, листівка, на якій у всій своїй златокупольній красі закарбований для майбутнього бердянський Свято-Вознесенський собор, – вітальна. Причому привітання її автор написав не зовсім традиційне, хоча почав його зі звичайної в таких випадках фрази: «З Новим роком! Всього найкращого». А далі – зовсім несподіване для святкової новорічної листівки: «У Бердянську мороз 20 градусів, море замерзло. У будинку холод жахливий».
Людині явно було не до свята. А своє привітання з передноворічного Бердянська, що «замерзає», він адресував «Його високоблагородію Дмитру Дмитровичу» (прізвище розібрати не вдалося). Тобто, батумському чиновнику шостого класу – колезькому раднику, що тоді відповідало чину армійського полковника (або флотському капітану першого рангу).
Це, мабуть, усе, що вдалося дізнатися з дуже симпатичної, я б сказав, життєствердної листівки, надісланої з Бердянська 115 років тому. П’ять поколінь бердянців у місті змінилося.
Про сам же собор інформація знайшлася в книзі єпископа Таврійського і Сімферопольського Гермогена «Таврійська єпархія», виданій 1887 року. До цього моменту, щоправда, єпископ був уже в іншій єпархії. Ну, а описані ним поїздки Таврійською єпархією можна назвати своєрідною історією запорізького краю другої половини дев’ятнадцятого століття. Отже, Бердянськ:
соборний храм кам’яний, закладений – замість дерев’яного, 1842 року. Споруда завершилася 1848 року [18 травня храм було освячено]. Згодом прибудовано дзвіницю. Він має чотири бокові вівтарі: головний – на честь Вознесіння Господнього, по боках – в ім’я Святителя Миколая та Архістратига Михаїла і на хорах – в ім’я благовірного князя Олександра Невського.
Єпископ Гермоген також зазначив, що за штатом храму належать: протоієрей, священик, диякон і три псаломщики. Але, далі єпископ уточнив, що «з 1876 року прикомандирований до собору ще священик для служіння в цвинтарній церкві», і що «парафію соборного притча складають західна частина міста і передмістя Лізки. Парафіян – 6175 [3114 – чоловічої статі та 3061 – жіночої]. Більшість – купці та міщани».
Як уточнення: передмістя Лізки – це сьогоднішній бердянський мікрорайон Ліски.
Свято-Вознесенський собор Бердянська був зруйнований більшовиками 1929 року.
Володимир ШАК
