Чотири роки тому пішов із життя письменник Володимир Войнович, який в одному зі своїх інтерв’ю, коли його запитали про війну, розв’язану 2014 року Росією проти України, не замислюючись, відповів:
хочу щоб Україна перемогла.
До речі, всі знають, що Володимир Войнович, дитинство та юність якого пройшли в Запоріжжі, є автором неймовірного роману, роману-сатири «Життя та надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна», але далеко не всі пам’ятають, що багато раніше роману він прославився віршами до пісні “Чотирнадцять хвилин до старту”. Написав її Володимир Войнович у пам’ятному 1961 році – після польоту до космосу Юрія Гагаріна, і вона одразу стала гімном космонавтів:
Я верю, друзья,
караваны ракет
Помчат нас вперед
от звезды до звезды.
На пыльных тропинках
далеких планет
Останутся наши следы!
А десять років тому Володимир Миколайович приїжджав до Запоріжжя, про що я тоді дізнався випадково. Мені подзвонив товариш і спитав:
– Ти зараз де, і що робиш?
– Пиво п’ю, – коротко відповів я на обидва запитання.
– Негайно, – зажадав товариш, – приїдь у ДК «Будівельник», тут зустріч із Володимиром Войновичем зараз розпочнеться.
Недопитим пиво я і прибув на зустріч.
І під час розмови з письменником, а це справді була розмова, розмова читачів із письменником, влучивши момент, поцікавився: чи був у житті прототип Івана Чонкіна? Ні, відповів Володимир Миколайович, я Чонкіна повністю вигадав.
Володимир Войнович, який дуже любив Запоріжжя, про що він заявив на тій зустрічі, був геніальним письменником. На мій погляд, у двадцятому столітті два приголомшливі романи, що викривають тоталітарні режими, написали два геніальні письменники: Ярослав Гашек та Володимир Войнович. У них і романи вийшли зі схожими назвами:
«Пригоди бравого солдата Швейка»,
«Життя та надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна».
*
Наприкінці тієї – десятирічної давності, зустрічі я свого друга-фотокора, який теж був у ДК «Будівельник», попросив: зроби фото, який у моєму архіві називатиметься «Два Володимири». І пояснив, що потрібно для цього: з дозволу Володимира Миколайовича я присяду біля нього, а на першому плані лежатиме наша газета «МІГ».
Друг, а це був відомий запорізький фотомайстр Сергій Томко, виконав моє прохання бездоганно.
Володимир ШАК
