У Малобілозерській спеціалізованій естетичній школі-інтернаті “Дивосвіт” відбувся XIII Міжнародний мистецький пленер “Дивосвіт-2019”, що спростував нещасливу репутацію цифри “13”:) Бо на цьому справжньому святі творчості до майстрів кераміки з багатьох теренів України [Ужгород, Львів, Київ, Дніпро, Харків, Донецьк, Дніпрорудне, Запоріжжя] після п’ятирічної перерви долучилися давні друзі з усіх куточків Польщі – Хелмека, Торуня, Любліна, Вроцлава, Бялої Подляски та Плятерува, а також митець з потойбіччя Гімалаїв – художник-кераміст Сірадж Саксена [Індія, Нью-Делі].
23 дні 23 майстри:) створювали креативні роботи у різноманітних техніках, обмінювалися досвідом, були учасниками майстер-класів. Традиційно створені на пленері скульптури стали оздобою подвір’я школи-інтернату “Дивосвіт”. Наразі його прикрашають близько 120 робіт.
Нагадаємо історію пленера “Дивосвіт”. 15 років тому директорка Малобілозерської гімназії естетичного профілю “Дивосвіт” пані Яніна Овсієнко відвідала подібну школу у польському містечку Плятерув. На її базі вже кілька років поспіль проводилися мистецькі зустрічі. І Яніна Миколаївна вирішила, що Мала Білозерка нічим не гірша за Плятерув:) 2007 року відбувся перший міжнародний пленер “Дивосвіт”.
За збіглі роки красою Таврійського степу, Азовського та Чорного моря, Дніпра, Хортиці, Кам’яної Могили, Запоріжжя милувалися та закарбовували у живопису, фотографіях, скульптурі та кераміці творці з близько десяти країн світу.
“На “Дивосвіті” збираються митці високого рівня, що творять прекрасні роботи, а скульптура просто фантастична, – розповідає голова Запорізької обласної організації Національної спілки художників України Ірина Гресик. – була учасницею першого пленеру, і завдяки Яніні Миколаївні відкрила тут дорогу на пленери в Плятеруві, а там і на мистецькі зустрічі в інших країнах Європи та світу. З поляками ми тепер друзі по життю, вони неодноразово брали участь у запорізькому пленері “Хортиця крізь віки”. Вважаю, що це справжня народна дипломатія, яка народилася у Малій Білозерці”.
Керівник польської делегації скульптор Даніель Людвідчук у Малій Білозерці втретє. З кераміки та металу він створив оригінальну скульптуру, що єднає образи Плятерува та Малої Білозерки – соняшник, сонце, море, мушлі. “Дорога на “Дивосвіт” цього разу була легшою – у сенсі відсутності перепон на кордоні, – посміхається пан Людвідчук. – Радісно знову зустрітися з друзями, побувати на теплому Азові [хоча шкіра від спеки й позлазила:)], і попрацювати в ідеальних умовах. Тут професійна база для творчості, і я відзначив, наскільки більше у парку стало скульптур. Вкотре причарувала гостинність українців. І ми щиро дякуємо також кухарям, які так смачно нас годували:)”.
Українські страви не залишили байдужим і гостя з Індії пана Сіраджа Саксену, хоча він і вегетар’янець:) Він не встояв перед нашим сиром, маслом, пивом, наливками, а також шовковицею, якої немає в Індії:) Скульптор взнав про “Дивосвіт” від запорізького фотохудожника Бориса Дворного, з яким познайомився минулого року на пленері у тому ж Плятеруві. На “Дивосвіті” пан Саксена трохи навчився української мови і пісні “Ти ж мене підманула…” і, зі свого боку, всіх охочих навчив робити фігурки традиційних слоників. А ще створив двофігурну скульптуру на честь Ганді як уособлення філософії миру й любові.
“Єднання заради миру” було цьогорічним гаслом пленеру. А сюжетним лейтмотивом – історія, міфологія, природа та сьогодення Таврії.
Художниця Кінга Ласка у старовинній фотографічній техніці відтворила степову та приморську рослинність.
Мисткиня Домініка Левандович відобразила на склі усіх учасників пленеру. Це стало продовженням започаткованого нею в Польщі проекту “Що для вас свобода?”.
Славоміра Матяшевського, що приїхав на “Дивосвіт” вперше, полонила тема двобою-змагання людини і природи. Перша нівечить і захаращує узбережжя й море, а останнє відповідає тим, що “з’їдає” витвори людських рук.
Ірина Норець з Києва створила композицію “Дім, де нас нема”. Сергій Жолудь [Львів] – чудову скульптуру “Побратими”, запоріжанка Марта Бережненко – дивовижного “Степового Кентавра”.
Майстер з Ужгорода В’ячеслав Віньковський у дуеті з куратором “Дивосвіта” скульптором-монументалістом Олександром Жолудем на фінал свята запалив вогняну скульптуру “Змієнога богиня скіфів “Агрімпаса”.
“За кожною з цих чудових робіт – талановиті руки майстрів. Я вдячна команді пленеристів, що зробили унікальні речі. Як їм це вдається – мабуть, ніколи не збагну цього дива”, – зізналася Яніна Овсієнко.
Нехай воно триває довічно! Бо фінансовий директор мецената пленеру – “Запорізького залізорудного комбінату” Альберт Косеги пообіцяв, що підтримуватиме пленер, доки його нумерація не досягне “13” в квадраті [тобто 169:)]
Ганна Чуприна, фото автора
Окрема дяка усім меценатам, що підтримують “Дивосвіт”: Михайлу Короленку [генеральний директор ПрАТ ЗЗРК], Галині Шаламовій [голова правління ТОВ “Михайлівський агропостач”], Володимиру Передерію [керівник фермерського господарства “Роза вітрів”], Віктору Левіту та Володимиру Меленцю [голова та генеральний директор ТОВ “Керамічні маси Донбасу”], Вікторії Баховій [керівник підприємства “ЦИРКОН”].
