“На наших очах від агресії рф вмирають не тільки «визволені» міста Донбасу, але й Азовське море. Від початку повномасштабної війни та загарбання територій росією воно стрімко солоніє”, – вважає Сергій Магера, український політик, народний депутат України, член Комітету ВР з питань екологічної політики та природокористування, Голова Підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зафіксовані аномально високі показники солоності, до 16,8 г/л. Про це, до речі, пишуть самі окупанти. А реальність може бути ще гіршою. Для розуміння масштабу: це вже рівень, який наближає Азовське море до Чорного і фактично знищує його головну природну особливість як малосолоного моря. Якщо цей процес піде далі, під загрозою опиниться вся екосистема: водорості, планктон, риба тощо.
Росіяни намагаються пояснювати це лише зменшенням стоку річок і активнішим проникненням чорноморських вод. Але замовчують головне: нинішня екологічна деградація Азову – це не тільки і не стільки кліматичні зміни. Це прямий наслідок бойових дій і окупації, підтверджують українські експерти з екологічної безпеки. За майже чотири роки росіяни знищили або довели до занепаду критичну інфраструктуру міст, виснажують залишкові водні ресурси, забруднюють водойми каналізаційними стоками, відходами та нафтопродуктами. Усе це зрештою потрапляє в Азовське море.
У його водах уже були зафіксовані високі показники фосфатів, ртуті, локальні накопичення нафтопродуктів. Фіксувалися випадки масової загибелі риби й дельфінів. Майже повністю знищено популяцію бичка.
Додається також і хаотичне судноплавство. Росіяни, часто на старих, зовсім не “еко” суднах, гарячково вивозять з окупованих територій награбоване, від пшениці до металолому. Цей масштабний рух суден не тільки додає морю забруднення нафтопродуктами, а й приносить в акваторію чужорідні види з Чорного моря.
Важливо наголосити: за України такого не було. Так, екологічні проблеми Азову існували завжди, але ані таких масштабів, ані такої глибини ця проблема не мала. Діяла зовсім інша логіка – поступового покращення, а не руйнування без огляду на наслідки. Бізнес, у тому числі важка металургія, щороку інвестував в екологічність виробництва, у модернізацію, в очищення стоків, у зменшення навантаження на довкілля. І ці результати накопичувалися. Вони не давали миттєвого ефекту за один день, але ставали видимими з року в рік. Окупація все це не просто зупинила – вона відкотила регіон назад і запустила деградацію в прискореному режимі.
“Те, що відбувається з Азовським морем сьогодні – це не «природний процес» і не «тимчасові труднощі». Це прямий наслідок окупації – ще один екоцид. І ще один доказ того, що росія несе на захоплені території не розвиток, а виснаження, отруєння і руйнацію. І що довше триває окупація, то важче й дорожче потім буде відновити те, що знищується просто зараз. За все це вона обов’язково має відповісти”.
“Аби лише одне це море – нині цілий світ шкереберть…” – коментує читач Тарас Коковський.
