Максим Олександрович Кривцов (позивний «Далі»; народився 22 січня 1990, м. Рівне – загинув 7 січня 2024, Харківська область) – український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно).
Valeriy Puzik: Книжка Максима Кривцова “На мінному полі пам’яті” надрукована. Видавництво Наш Формат розпочинає розсилку передзамовлень. Після цього книга з’явиться в книгарнях.
Наш Формат: Пам’ять скріплює і тримає. Сьогодні вона міцна, як і кава на передку, та на завтра спогади блякнуть, розчиняючись у буденних турботах. Але є те, що врізається надто глибоко, аби зникнути: це війна. Пережите не стирається й не зникає. Достатньо лише заплющити очі — і пам’ять, мов старий кінопроєктор, знову оживляє кадри, від яких не втечеш.
«Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше».У цьому виданні вміщено щоденникові записи, есеї, оповідання й деякі вірші Максима «Далі» Кривцова, які зібрав та упорядкував його друг і побратим Валерій Пузік. Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.
«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.
Весь прибуток від реалізації теперішнього та майбутніх накладів книги, а також електронних примірників «На мінному полі пам’яті», будуть розподілятися між родиною Максима та ГО «Реформація».
виставу від
У Києві Народний дитячий музичний театр юного актора створив виставу «Я поверну собі своє життя» за віршами Максима Кривцова.
Минув тиждень з гастролей в Рівному, а ми ще досі під враженням. 22, 23 вересня. Як це було
З самого ранку мої стрічки в Facebook та Instagram тільки про тебе.
Рік назад, зранку, я відкрила за звичкою соц.мережі і завмерла. Рік назад тебе не стало, і читати слова твоїх друзів було нестерпно. Це відчувалось як вибух, якби емоції могли вибухати.
Рік назад я прокинулась і зрозуміла, що ми запізнились, що ми не встигли. Що були якісь причини повісити твою виставку не в грудні, а в січні. І мені стало так прикро, Кривцов Максим, так гірко. Адже ми вже листувались, адже вже мали якісь ідеї, щось там жевріло, щось проростало.
Я не знаю, чи можу отак звертатись до тебе. Але, знаєш, ти зробив неймовірне, Максе. Ти підсвітив якийсь колосальний масив любові і вдячності, неймовірний потік тепла і добра, який весь цей час існував – в твоїх батьках, твоїх сестрах, твоїх друзях.
Ти допоміг мені побачити світло. Ти знайшов дещо таке в глибині мого серця, що там, напевно, так і валялось би, припилене і занедбане, якби не ти.
Ми багато говорили про тебе весь цей рік. Писали і переписували, розповідали, ділились. Твої найближчі і найрідніші допомогли тисячам людей побачити тебе. Через твої тексти. Через твої світлини.
А сьогодні, Максе, я побачила надзвичайне. Дитячу виставу за твоїми віршами. В залі плакали, в залі було щемко.
Але найщемкіше було, коли посеред монологу однієї з героїнь, яка говорила словами твоїх поезій, я побачила серед дітей, що були на сцені, дівчинку. Вона спершу стишувала свої сльози, намагалась триматись. А потім почала плакати, вже не встидаючись.
“Марія Голгофі прийом…”
Дякую тобі за твій ніжний і теплий геній. Дякую за твої руки, які збирали з неба зірки і рили траншеї, які заварювали дріп каву і чухали котів. Дякую за твої очі, якими ти піддивлявся за тим, як рухається своєю траєкторією світло, якими ти відміряв тінь, якими ти спостерігав за світом.
Нехай тобі тепло спиться, мандрівнику. Я дякую тобі, я тішусь тому, що ти освітив своєю незримою присутністю решту мого життя.
7 січня рік тому на Харківщині загинув Максим “Далі” Кривцов – український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець (1990-2024) (https://www.facebook.com/…/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%B2…/…).
Автор поетичної збірки “Вірші з бійниці”, яку розкупили за один день після звістки про його загибель. Вона була визнана однією з найкращих українських книжок 2023 р. за версією українського ПЕН. Він писав на фронті роман, який залишився незакінченим.
“Це той унікальний автор, від якого залишилося багато поезії, бо він і сам був поезією. Поезія з’являлася довкола нього, коли він буквально був у бліндажі, коли вони з хлопцями облаштовували його, то повністю розписали цитатами, малюнками, різними жартами – це був такий собі арт-бліндаж.”, – Олена Герасим’юк, парамедикиня Медичного батальйону “Госпітальєри”.
У соцмережах дуже багато спогадів від друзів і знайомих про нього і його творчість.
Максим Кривцов був учасником Революції Гідності. У листопаді 2014 р. добровольцем пішов на фронт у складі 5-го батальйону ДУК “Правий сектор”. Обороняв Піски і Авдієвку. Згодом пройшов суворий відбір і потрапив до Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Взяв собі позивний “Далі”, бо тоді якраз відрощував вуса, щоб накручувати їх на манер відомого художника.
Після повномасштабного вторгнення рашистів Максим Кривцов долучився до Сил спецоперацій ЗСУ і брав участь у боях на різних ділянках фронту.
Народився Максим Кривцов у Рівному. Десять років займався плаванням. Закінчив Рівненський технікум технологій та дизайну і Київський національний університет технологій та дизайну. Працював ментором для дітей у проєкті “Строкаті єноти”, контент-менеджером у Центрі реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС “ЯРМІЗ”, копірайтером у Veteran Hub.
У @видавництво Наш формат (https://www.facebook.com/NashFormat) щойно вийшла друком книжка “На мінному полі пам’яті” – щоденники й записи Максима Кривцова, які він почав фіксувати ще від 2015 р.
” “На мінному полі пам’яті” – це автопортрет поета, фотографа, виховника, воїна, написаний ним самим.
Беріть і читайте. Читайте і пам’ятайте”, – пише друг, побратим та упорядник книжки Валерій Пузік у передмові до видання. “Далі” вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.” – видавництво “Наш формат”.
Книга є важливим літературним та історичним свідченням боротьби проти російської агресії, яку Максим Кривцов вів з 2014 р.
Світла пам’ять.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
