Історію цієї жінки зі щирою, відкритою посмішкою розповів… Головнокомандувач ЗС України на своїй офіційній сторінці в соцмережах, помітивши її хештегом «історії_героїв».
Дослівно:
«У 2002 році вийшла заміж за роботу», – так про старт і, власне, сенс своєї служби у Збройних Силах України говорить Тетяна Миколаївна, начальниця логістики, заступниця командира Запорізької окремої бригади ТРО. Служба, зізнається вона, для неї завжди була на першому місці. А з початком повномасштабного вторгнення росії для інших справ тим паче не залишилося часу.
– 5-річну онуку відправила до доньки у Польщу і моя служба стала практично цілодобовою, – розповідає Тетяна Миколаївна. – Чесно кажучи, про те, що відбувається, навіть не було часу подумати. На об’єкт, де я на той момент відповідала за харчування, перебазувалася велика кількість підрозділів. Був шалений потік людей: хтось заїжджав, хтось виїжджав. І усіх треба було нагодувати. Їдальня відчинялася о 6-й ранку і зачинялася опівночі.
Система харчування під керівництвом військовослужбовиці працювала нон-стоп. Тоді, зауважує Тетяна Миколаївна, вона переконалася, що у воюючому війську немає неважливих професій. Адже її кухарі, щоб нагодувати сотні бійців, не зважали ні на втому від багатогодинної біганини, ні навіть на небезпеку.
– Були часи, коли про кухарів у армії говорили зневажливо: що там той хліборіз, нижча ланка. Але ж насправді вона є однією з базових, бо, як говорять, війна війною, а обід – за розкладом. І цього правила мої дівчата дотримувалися завжди. Пам’ятаю, якось під час чергового оголошення ракетної небезпеки усі спустилися в укриття. Раптом одна з кухарів зривається і біжить на кухню. «Куди ти?» – кричу їй. «Тетяно Миколаївно, в мене там какао на плиті, 200 літрів, зараз втече!» – згадує військовослужбовиця. – Тобто, розумієте, людина не думає про те, що може прилетіти ракета, для неї важливіше, щоб хлопці не залишилися голодними. Це для мене дуже показовий момент був!
Віднедавна Тетяна Миколаївна керує логістикою у бригаді. Для неї це – новий виклик і додатковий досвід. А ще – велика відповідальність. На питання, як вона погодилася очолити такий складний напрямок у бойовій бригаді, віджартовується: «Екстрим люблю». А потім серйозно додає, що просто намагається якнайкраще робити те, що вміє.
– Логістика в армії – це єдина система, яка включає в себе багато засобів забезпечення військовослужбовців. Це і харчування, і паливно-мастильні матеріали, і автотранспорт, і озброєння, і речове майно. Це щоденна кропітка робота – тут взяти, туди завезти, зробити замовлення, запланувати машину тощо. Жодну деталь не можна оминути увагою, – пояснює вона. – Не так легко це все тримати під контролем. Але я щиро переконана, що від логістики та забезпечення залежить якість виконання бойових завдань, ефективність роботи підрозділів. Тому ні я, ні мій колектив не маємо права підвести наших захисників. У логістів має бути одна мета – щоб кожен військовослужбовець був гідно забезпечений. Нагодований, вдягнений, у якісному індивідуальному захисті, з необхідною кількістю боєприпасів.
Важливою ланкою у цьому процесі, за словами Тетяни Миколаївни, є командири підрозділів.
– Я на цьому акцентую увагу: своєчасне постачання багато в чому залежить від командира. Він має постійно спілкуватися з особовим складом, знати їх потреби, і, відповідно, одразу надавати нам інформацію. Бути татом і мамою своїм бійцям. Відповідно, чим швидше він відреагує, тим швидше піде процес логістичного забезпечення, – говорить вона. – Так, звісно, бувають і складні ситуації. Але я впевнена, що проблем, які не можна вирішити, не існує. На шляху до Перемоги подолати можна все!
