Нещодавно мешканцю Василівського району Юрію Ляшенко, який наразі тимчасово проживає у Запоріжжі, вручили нагороду – пам’ятний знак «Зірка Пошани». За що був удостоєний нагороди, запорізьким журналістам розповів сам Юрій під час зустрічі в ЦЖС.
За фахом Юрій Ляшенко інженер, до повномасштабного вторгнення постійно проживав із сім’єю у селі П’ятихатки Василівського району, займався власною справою. Як підприємець, він мав дозвіл на використання двох дельтапланів для обприскування посівів на замовлення землекористувачів.
На початку березня 2022 року війська рф зайшли у П’ятихатки. Юрій Ляшенко побачив, як повз їхнє село з Василівки на Оріхів рухалася колона ворожої техніки – більше двадцяти танків та БТРів. Вранці до нього прийшов хлопець і розказав, що на краю села стоять два рашистські танки. Довго не роздумуючи, Ляшенко на велосипеді рвонув туди. Побачив танки, прикидані гілками, а біля них – розкладені протитанкові міни. Стояв тут і ящик з шістьма гранатами «Ф-1». Рішення підірвати машини прийшло якось саме собою. Швидко придумав, як це зробити, бо умів поводитися з вибухівкою.
Повернувся додому, взяв нитки й церковні свічки. Потім затягнув міни всередину танків, поклав на дно. Витягнув чеку гранати, обмотав її ниткою, поставив на міну.
А в танках ще й боєкомплекти. Тож коли міна спрацює і боєкомплекти спрацюють. Підпалив свічку, поставив її між дужкою та міною.
Вибух почув, коли вже до Жереб’янок доїжджав. Бачив, як «башти» танків злетіли вище лісосмуги метрів на десять. Це було 9 березня 2022 року.
На цьому історія не закінчилася. Через місяць навідалися до Ляшенка російські військові на двох БТРах, почали допитувати про танки. Він відразу зрозумів, хто його здав.
Надавали по ногах, запитали, де гранати подів ( а він 4 гранати з тих, що біля танків у ящику були, заховав у власному сараї). Показав, забрали.
А потім повезли до Василівського райвідділу поліції. Ніч не спав, думав, що розстріляють. Вранці його ще раз допитали, змусили роздягнутися, оглянули, чи немає татуювань і слідів на плечі, запитали, скільки років. Дізнавшись, що далеко за 60, все ж відпустили…
Додому примчався, дружині і тещі сказав: «Десять хвилин на збори, ми їдемо». Його автомашину вже забрали окупанти, тож позичив у знайомого.
Пощастило без проблем виїхати з села до Оріхова,звідки Юрій родом.
Пізніше товариш розповів, що до будинку Ляшенків знову приїжджали російські військові, шукали діда, який танки підірвав, щоб розстріляти. А товариш – людина з почуттям гумору, їм і відповів: «Та його ваші вже розстріляли».
Нещодавно за геройський вчинок Благодійний фонд «Всеукраїнська рада з питань розвитку козацьких засобів масової інформації» вручив Юрію Володимировичу нагороду – пам’ятний знак «Зірка Пошани».
Але сам він не вважає себе героєм. Проте хоче, щоб діти пишалися ним. Особливо син Олександр, капітан ЗСУ, командир роти, який воює на Донецькому напрямку.
Завтра, 23 січня, Юрію Володимировичу Ляшенко виповнюється 65 років. Щиро вітаємо земляка з ювілеєм! І бажаємо скорішого повернення додому, у П’ятихатки, після нашої Перемоги.
