В Центрі журналістської солідарності Запоріжжя відбулася зустріч з військовослужбовцем ЗСУ Германом Дубініним, який на фронті боронить нашу країну від російської навали.
В мирний час Герман був відомим радіо і тележурналістом. Після російської агресії на Сході України став артилеристом. Перший бойовий досвід здобув у 2015-2016 роках на Донбасі, був поранений, лікувався, потім знов повернувся в стрій. У вільні хвилини продовжував творчу роботу. Його радіоп’єса “Бліндаж”, створена за часів АТО, була відзначена на одному з журналістських фестивалів.
Після повернення з АТО Герман Дубінін працював тележурналістом, мріяв продовжити творчу роботу. Але з початком повномасштабної війни росії проти нашої країни знову одягнув військову форму і наразі воює з ворогом на Запорізькому напрямку.
Під час зустрічі з журналістами про війну Герман говорив стримано. Більше – про надію і віру в Перемогу, задля якої хлопці воюють; про побратимів; про те, як у важких фронтових умовах, під постійними обстрілами, коли в окопах хлюпотить вода по коліно або пробирає до кісток мороз чи пече немилосердно сонце, допомагають воїнам друзі, волонтери, колишні колеги.
– Я постійно відчував вашу підтримку, – зазначив Герман Дубінін. – Приємно було одержати на журналістське свято Почесну Грамоту від НСЖУ, привітання і продуктовий пакет від Центру журналістської солідарності, допомогу від волонтерів ГО «Запорізькі Берегині», яке очолює Олена Шевчук, моя колишня колега, відома тележурналістка, а нині не менш відома волонтерка. Найголовніше – ми постійно відчуваємо вашу підтримку, ваше плече, ми знаємо, за що воюємо, кого і що захищаємо.
На фронті, за можливості, Герман продовжує писати. Бо ж справжній журналіст залишається собою навіть зі зброєю в руках. Збирає свій творчий доробок. А що з того вийде – цикл оповідань чи повість, він поки що не замислюється. Зараз головне – Перемога.
Після зустрічі колеги ще довго не відпускали воїна. Подарували йому власноруч виготовлений оберіг в національних кольорах, фотографувалися на згадку, бажали здоров’я, перемоги і творчої наснаги.
– Сьогодні випала нагода обійняти бійця, який прийшов із фронту у коротку відпустку, – поділилася враженнями від зустрічі журналістка-фрілансерка Ольга Боглевська. – Ми майже не знайомі особисто. Проте в ці секунди мене охопили така радість, таке піднесення, таке відчуття щастя, тепла й затишку. Немов обійняла рідного тата…
Бережи боже наших захисників… Вони стоять за нас не тільки на передовій, а й тут, у відносному тилу, ділячись із нами незгасним вогником упевненості й надії.
Валентина Бистрова,
фото Ніни Деркач та Дар’ї Зирянової
