І це – на відміну від підводного човна в степах України, ніякий не жарт: в українських степах, а точніше – у улюбленому всіма українцями Криму, зокрема, на аеродромі Саки, який – після недавніх гучних подій з вибухами та задимленням) залишається у всіх на слуху, перебуває… трипалубний авіаносець. Причому весь він прихований від стороннього погляду:
на поверхні землі знаходиться тільки найвища – металева, палуба авіаносця – та сама, з якої літаки морської авіації злітають.
Загалом, про існування в Криму такого неймовірного військового об’єкту я дещо знав, а напередодні з’ясувалося, що мого давнього друга, невтомного запорізького волонтера Сергія Серікова (позивного Ivan Sirko), який регулярно – з перших днів війни, доставляє у Запоріжжя гуманітарні вантажі як із західних областей України, так і з Європи, доля на аеродром Саки закидала двічі.
-Якщо в тебе знайдеться час, можу про це дещо розповісти. У мене вийшла пауза перед черговим рейсом, – запропонував він, зателефонувавши мені.
Час для друга та його історії у мене, звичайно ж, знайшовся.
Вперше на аеродромі Сакі Сергій Сєріков опинився у другій половині вісімдесятих років минулого століття: строкову службу там проходив і особисто брав участь у будівництві секретного підземного авіаносця та пов’язаної з ним інфраструктури.
-Моє відділення, – уточнив під час зустрічі Сергій, – контрольно-диспетчерський пункт «Нитки» доводило до розуму – стяжку робило.
Про яку таку «Нитку» йдеться? А ось, про яку:
Нитка – це наземний випробувальний авіаційний тренувальний комплекс — навчально-тренувальний комплекс, призначений для відпрацювання льотчиками палубної авіації техніки зльоту та посадки літака на палубу авіаносця. Тобто Нитка – це і є підземний авіаносець у степах України. Або, якщо зовсім точно висловлюватися: Нитка — це наземний прототип ударного авіаносця, захований глибоко під землю своїми палубами. Відсіки цього «корабля» були майже також виконані, як у того, що будувався тоді – у середині вісімдесятих років на стапелі Миколаївського Чорноморського суднобудівного заводу – авіаносця «Адмірал Кузнєцов». Немає тільки традиційних корабельних приміщень, включаючи камбуз – весь простір під верхньою палубою віддано техніці.
Спрямована у бік моря злітно-посадкова смуга Нитки має довжину 290 метрів. Вона обладнана стартовим трампліном з кутом відриву 14 градусів. Загальна вага металоконструкцій комплексу разом із трампліном становить близько 12000 тонн. У зв’язку з чим Нитка вважається найбільшим тренажером даного типу у світі.
На аеродром Сакі, де, між іншим, свого часу приймали літаки президента США Франкліна Рузвульта та прем’єра Великобританії Вінстона Черчілля, які прибули до Криму для участі у Ялтинській конференції, Сергій Сєріков знову повернувся за 28 років – навесні 2014 року.
– З аеродрому, – пояснив він, – я вивозив останніх українських офіцерів-вертолітників, які не зрадили Україну. Вважаю, що “Нитка” під час анексії Криму була головною метою РФ.
До речі, спільне використання полігону – українськими та російськими льотчиками було припинено у 2008 році – після нападу Росії на Грузію. І відновилося лише за два роки. А в 2013 році росіяни заявили, що послуг Нітки більше не потребують. І почали готуватися… до військового вторгнення до Криму, аби вкрасти його в України.
Однак у цьому житті за все доводиться відповідати рано чи пізно. Це закон вічності. Закон вищої справедливості, який ще нікому не вдавалося оминути. Настав час і росіянам тримати відповідь за вкрадену – разом із підземним авіаносцем, Крим
Крим, чекаємо на твоє повернення під синьо-жовтий прапор.
*
З рейсу Ivan Sirko надіслав коротке повідомлення: «Нас обстріляли, але все, дякувати Богові, обійшлося. Рухаюся далі маршрутом» А тепер я вже знаю, що волонтер благополучно повернувся до Запоріжжя, доставивши з Португалії, куди його цього разу завели волонтерські шляхи-дороги, важливий і дуже потрібний для бійців тероборони вантаж.
З поверненням!
Володимир ШАК
На знімках: волонтер Іvan Sirko перед від’їздом до Португалії (фото я зробив у його бусі); з Нитки злітає літак (фото з відкритих Інтернет-джерел)
