Загалом, як сам себе дещо поправив військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко, затишшя на Запорізькому напрямку не було, а було виконано важку роботу зі створення умов для «пожвавлення» фронту. Зокрема щодо виснаження військ, перекинутих окупантами з Луганської області до Запорізької.
Як зазначив далі експерт, у міру пожвавлення руху Сил оборони України у трикутнику Новопрокопівка – Вербове – Очеретувате (це Токмацький напрямок), у ЗМІ заговорили про те, що путін нібито наказав шойгу зупинити наступ української армії в Запорізькій області за будь-яку ціну. Однак зробити це не вдасться і навряд чи такий наказ пролунав взагалі.
Насправді командування окупаційних військ намагатиметься загальмувати просування Сил оборони, сподіваючись, що вони не прорвуть другу лінію оборони до погіршення погодних умов. Проте трапилося інакше. І експерт охоче розповів, що сталося у запорізькому трикутнику та поряд із ним:
практично одночасно свою боєздатність втратили підрозділи 810-ї бригади морської піхоти окупантів та 7-ї десантно-штурмової дивізії (ліквідовано значну частину її офіцерського складу),
підірвано боєздатність 234-го та 237-го десантно-штурмових полків.
Це саме ті сили, уточнив Олександр Коваленко, які мали взяти участь в оточенні українських військ у запорізькому трикутнику. Тобто ті підрозділи, які мали розгромити Сили оборони, виявилися самі розгромленими. І почалося:
у західному та південно-західному секторі у Вербового Сили оборони просунулися, пройшовши другий рубіж другої лінії оборони та охоплюючи село,
у північному секторі наші посунулися до Новофедорівки,
у північному та північно-східному секторі теж є просування Сил оборони від Новопрокопівки та охоплення села лівим флангом.
Крім того, додав експерт, було пройдено дуже складний укріплений лабіринт «Олень». По суті, після його падіння, «оленям» уже нема чого робити біля Новопрокопівки. Але тактика окупантів інша: вони сидітимуть до останнього в окопах і на опорниках. А після того, як їхні позиції займуть Сили оборони, почнуть шалено контратакувати, намагаючись відбити втрачене.
Класика жанру, як кажуть.
І окупанти й надалі втрачатимуть ресурс, не маючи змоги зупинити просування Сил оборони. Якщо ж почати перекидати війська до Запорізького трикутника – будуть ослаблені плацдарми на інших напрямках, що може призвести до несподіваного контрнаступу Сил оборони на тих напрямках. У результаті, без перекидання до Запорізької області потрібної кількості військ, друга лінія оборони окупантів обвалиться у жовтні та потягне за собою третю.
Ну, а поки що командування окупантів у глухому куті, Сили оборони вирішують своє завдання – максимально покращити позиції, щоб сезон дощів та погіршення погодних умов застав нас там, де ці погодні умови не відіграють істотної ролі.
У Запорізькій області, підсумував свої міркування експерт, таких ділянок може бути три: максимально несприятлива, середня терпимість і максимально позитивна для наших дій. При цьому навіть вихід Сил оборони на ділянку середньої терпимісті для окупаційних військ уже буде поразкою.
Карта бойових дій
