Про алгоритм усиновлення під час воєнного стану розповіли фахівці служби (управління) у справах дітей Запорізької міськради.
Як зазначила начальниця служби Наталя Сиворакша, усиновлення є пріоритетною формою сімейного виховання з-поміж інших діючих в Україні таких, як опіка/піклування, прийомна сім’я і дитячий будинок сімейного типу.
На початку повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну усиновлення було призупинене. Втім, це не було пов’язано зі змінами в законодавстві, а скоріше викликано об’єктивними реаліями. Аби не позбавляти такого шансу, уряд встановив певні особливості процедури усиновлення під час дії воєнного стану. Зокрема, усиновлення дитини в Україні регулюється Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого урядовою постановою від 2008-го року № 905.
Тож, тим, хто наважився на цей крок, слід почати зі звернення до служби у справах дітей за місецем свого проживання, чи перебування. Заяву та документи можна подати в паперовій формі під час прийому в службі, або в електронній формі через портал Дія. Подання заявки безплатне і займає не більше як 30 хвилин. Після її опрацювання служба у справах дітей перевірить житлові умови заявника. У випадку, якщо все відповідає вимогам, направить на навчання й подальшу реєстрацію кандидата в усиновлювачі.
– Процес триває, він на сьогодні спрощений саме цифровими функціями – це через портал Дія кандидати можуть подати заяви на усиновлення. В нашій інформаційно-аналітичній системі «Діти» вже є галочка, де ми бачимо ці повідомлення, тобто ми можемо отримати цю інформацію, зв’язатися з цими кандидатами і далі працювати. Обов’язково – починати зі складання акту обстеження житлово-побутових умов. Складна система подачі цих документів, бо вони всі мають бути відскановані в pdf-форматі, це трошки ускладнює ситуацію. Коли служба виходить на цю адресу, після отримання заяви через портал, родина повинна надати той же паперовий пакет документів, які вона сканувала, – додала посадовиця.
До служби у справах дітей може звернутися як подружжя, так і один з батьків – якщо хтось з них служить у лавах ЗСУ – проконсультуватися щодо необхідного пакет документів. Це зокрема, власноруч написана заява, паспорт, ідентифікаційний код, висновок про стан здоров’я кожного заявника, довідка про наявність чи відсутність судимості, видана органом внутрішніх справ, документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням та інші.
Зважаючи на військовий стан і те, що більшість закладів разом з дітьми, які стоять на обліку з усиновлення, були евакуйовані за кордон, знайомитися з дітьми кандидати в усиновлювачі можуть онлайн. Втім у процесі прийняття остаточного рішення у пріоритеті має бути думка самої дитини, якщо її вік та рівень розвитку роблять це можливим.
– Директор закладу, в якому перебувають діти,проводить беседу з кандидатами на оформлення всиновлення. Якщо їх все задовольняє, то вони можуть виїхати за кордон для того, щоб вже особисто познайомитися з дитиною. Якщо все добре, то дитина повертається до України для того, щоб вже завершити процес усиновлення. Тобто, для того, щоб стати усиновлювачами, ми тимчасово призначаємо цих кандидатів опікунами. На підставі цього розпорядження вони забирають дитину і потім їм дається три місяці для подачі позовної заяви до суду для того, щоб стати усиновлювачами. Якщо протягом трьох місяців вони не зробили цього, то звичайно ми повинні дитину або влаштувати в нішу сім’ю, або повернути до закладу, – наголосила Наталя Сиворакша.
У Запоріжжі на обліку зараз перебувають 476 дітей, які були усиновлені. Служба у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів перевіряє умови проживання та виховання дітей аж до досягнення їми 18-річчя.
– Але тільки в Запоріжжі ще 237 дітей підлягають усиновленню. З них 32 – це малюки до 5 років, тобто найактуальніший вік для потенційних батьків. Дуже плідно зараз працюємо над цим питанням. В нас є і окремий сайт Служби у справах дітей, де ми постійно оновлюємо інформацію про дітлахив, які потребуюить нових люблячих батьків. Не обов’язково це має бути родина, яка немає дітей, або немає можливостей. Зараз є багато родини з дітьми, які хочуть взяти і подарувати батьківську любов іншим дітлахам, що постраждали від війни, – пояснила Наталя Сиворакша.
