Розповідаючи про свого побратима, 37-річного бійця з позивним Вовк, у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, що боронить Україну на Запорізькому напрямку, особливо відзначили, що він 1 березня 2022 року добровільно у себе на Буковині пішов у військкомат і отримав направлення в одну з бойових бригад.
Однак, коли у військовій частині почули, що він не проходив строкової служби, його… повернули назад. Після цього Вовк домігся у військкоматі нового направлення, поїхав на Закарпаття й став бійцем 128-й гірсько-штурмової бригади.
– Про те, щоб повернутися додому, не могло бути й мови, я цілеспрямовано йшов у ЗСУ, щоб захищати свою країну, – розповів Вовк. – Спочатку служив у артилерійській батареї, був номером обслуги. Ми постійно виїздили на бойові позиції й вели вогонь по росіянах. Однак потім почалася реорганізація, в бригаді створили підрозділ безпілотників, і мене перевели на посаду оператора БПЛА. Я пройшов навчання в Києві, дуже швидко освоїв нову спеціальність і почав працювати. Мій безпілотник – дрон зі скидами, і ми з товаришами маємо дуже багато вдалих вильотів – знищуємо ворожу піхоту, бліндажі та інші укриття, склади з боєприпасами, мінометні та гарматні розрахунки… Раніше працювати було легше, практично кожен виліт був результативним. Однак із часом росіяни навчилися протидіяти дронам – мають потужний РЕБ (радіоелектронну боротьбу), намагаються збивати наші «пташки» з різної зброї. Але ми працюємо далі, незважаючи на те, що ворог з усіх сил шукає точку вильоту і не шкодує боєприпасів, щоб накрити її вогнем…
Дома, на Буковині, Вовка чекають дружина й двоє синів.
– Я пішов воювати за сім’ю й за державу. А що – треба було чекати, щоб «рускій мір» дійшов до Львова чи Чернівців? Якби ми не зупинили росіян тут, вони б дійшли, – каже штурмовик.
*
Фото: 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
