У тій “танковій каруселі” шансів вижити в українських захисників було нуль…
Харків’янин Сергій наразі боронить Запоріжжя – він заступник командира танкового батальйону у 128 бригаді “Дике Поле”.
Як розповіли у бригаді, раніше він не планував військової кар’єри – працював будівельником.
Але у 22 роки, у 2017 році, на хвилі патріотизму підписав контракт зі Збройними Силами України.
Вже на службі вирішив із побратимом спробувати вступити до вищого військового навчального закладу – “ми все одно у війську, то чому не спробувати?”.
Спроба виявилася успішною.
Повномасштабну війну він зустрів у своєму виші у Харкові, і в перший же місяць брав участь у відбитті російських атак на місто.
– Спочатку був хаос, туман, ніхто нічого не розумів. Прийшов наказ на призначення нас на лейтенантські посади і “Все, ви лейтенанти, офіцери, вперед-вперед”. І далі – четверта танкова бригада, – розповідає Сергій.
Бій із трьома танками на Харківщині став першим бойовим хрещенням Сергія, якого тоді тільки призначили командиром відділення:
– Росіяни зробили засідку для нашої піхоти. Ми знали що там може бути танк і виїхали прикрити своїх. Ми зробили постріл по російському танку, який був попереду, й одразу почули у рацію, що позаду нас з’явився ще один, він був у зеленці і пропустив нас, щоб зайти ззаду.
Екіпаж Сергія ні на мить не втратив концентрацію. Вони встигли розвернутися і зробити постріл по російському танку у момент, коли той наводив ствол на танк Сергія.
Хоча ворожа машина не була знищена, вона отримала пошкодження, а контужений екіпаж росіян вирішив вийти з бою.
У цей момент Сергій отримав повідомлення про ще один танк у сусідній посадці і екіпаж одразу відкрив вогонь із кулемета та з гармати, навіть чітко на бачачи ціль. Після вогняної атаки цей танк також відкотився.
Долю бою вирішила злагодженість дій екіпажу Сергія, його рішучість і готовність битися до останнього.
– У тій танковій каруселі шансів вижити у нас було нуль. Якщо б у нас запанікував хоча б один із екіпажу, ми були б приречені. Натомість ми тоді працювали на якомусь автоматизмі. Я не встиг навіть вимовити команду про постріл по другому танку, що заходив ззаду, а навідник вже виконав і влучив. Адреналін шалений. Вже потім, після бою, коли ми вилізли і зрозуміли, що по нас взагалі не влучили, ми були щасливі. А коли дізналися про вдалу роботу по третьому танку – це таке піднесення було, – каже Сергій.
Сергій із побратимами звільняв Харківщину, воював під Бахмутом, але накалу емоцій, які отримав у тій засідці з трьох російських танків, вже ніколи переживав.
Він зазначає, що зараз складна ситуація., але вона була складною і у 2022 році:
– Для ворога вона аж ніяк не легша. Програє той, хто злякається, запанікує і втратить волю до боротьби – це я побачив на власному досвіді.
