Пів року боєць із позивним “Космос” провів на позиціях – командував опорним пунктом
Про побратима розповіли у 128 окремій важкій механізованій бригаді “Дике Поле”.
Сергій, капітан “Космос” – справжній капітан. Має 26 років вислуги, і 23 із них служив у Повітряних силах.
Обслуговував авіаційну техніку – від “самокатів” на летовищах до ракет.
Але вже півтора року капітан “Космос” воює у складі 128 бригади “Дике Поле”.
– Я позаштатно був призначений по РЕБах. Потім встановлював їх на автівки. Тестував, щоб транспорт міг нормально доїхати до місця призначення, привезти продукти, провести заміну особового складу, – розповідає “Космос”.
Він встановлював засоби РЕБ ледь не на всіх позиціях у Кам’янському та Степногірську.
А у вересні 2025-го заступив на бойове чергування разом із іншими бійцями.
Чергував на командно-спостережному пункті, командував опорним пунктом, приймав доповіді з усіх позицій і передавав інформацію на бригаду:
– Коли окупанти нападали на наші позиції, я одним вухом слухав, що кажуть старші, і одночасно по рації передавав команди хлопцям. Бо секунди мають значення. Звідки заходить ворог, де можуть закинути гранату, з якого боку вибивають двері.
У грудні 25-го після шаленого обстрілу був знищений Starlink, уламками пошкодило антени.
Але Сергій у найкоротший час зумів відновити зв’язок:
– Ми скручували дроти як могли, піднімали хвостики антен трохи вище, маскували їх, щоб нас не виявили. Робили все, щоб відновити зв’язок, бо без нього на передовій позиції не втримаєшся.
Кілька разів Сергію з побратимом довелося вступати в безпосередній бій. Один із них він запам’ятав найбільше:
– Того разу росіяни спробували вломитися до нас. У них була група штурмовиків, а нас – лише двоє і багато входів. Вони гатили з автоматів у двері, намагалися їх вибити. Але ми перед цим забили ці двері намертво. І той момент, коли вони не могли зрозуміти, що відбувається, дав нам трохи часу. Я встиг доповісти бригаді, і ми відкрили вогонь. Це була дивна ситуація – ми влучали, але вони не зупинялися. Можливо, якась хімія, що знижує чутливість до поранень. На щастя, нам допомогли дронарі – атакували зверху і це вирішило бій.
Сергій каже, що кілька разів ворожі групи намагалися пройти в українському пікселі. З ними були люди, які говорили українською. Це дуже ускладнювало ситуацію – ніколи не знаєш, хто перед тобою.
У кілзоні працюють і наші групи, і ворожі, замасковані під наших.
Тому зв’язок має бути постійним.
У Сергія вдома сестра і мама. Найбільше він переживає за маму – їй не можна нервувати.
На Новий рік просив передати їй голосове привітання, яке записав і передав по рації з холодного підвалу, де було мінус три:
“Нам скидали з дронів пакунки з їжею в картонних коробках. Ми цим картоном утеплювали підвал, закривали всі щілини. Коли надворі було мінус сімнадцять, у підвалі було мінус три. І це вже було досягнення, бо раніше було ще холодніше”.
…Капітан “Космос” нарешті повернувся з позицій. Побратими пропонували поголити і підстригти, але він відмовився — перед відпусткою треба йти в барбершоп, а не “під одну насадку”. Бо хороший барбершоп – це теж частина відпочинку. Врешті, навіть після пів року на позиціях – є місце для нормального життя.
