Головний сержант Руслан Галько (позивний Малыш) загинув біля міста Гуляйполе Запорізької області 21 березня 2024 року: виконуючи службові обов’язки, отримав множинні уламкові поранення під час мінометного обстрілу ворога.
Захиснику було 50 років.
За інформацією Меморіалу героїв, Руслан був родом з Івано-Франківської області. Навчався в Ідрицькому сільськогосподарському технікумі на ветеринара, потім пройшов строкову військову службу. Працював будівельником, а у вільний час не забував про свою професію за фахом.
У мирному житті його часто кликали «майстром на всі руки», адже він міг виконати будь-яку роботу по господарству та завжди був радий допомогти друзям і знайомим. Обожнював тварин, особливо собак. Вважав, що пес – єдиний щирий друг людини.
З початком повномасштабної війни взяв до рук зброю та став на захист Батьківщини: служив головним сержантом стрілецької роти у 76-му батальйоні 102-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Нагороджений відзнаками «Золотий хрест» та «За хоробрість в бою». А побратим Малиша Петро Куртяк пригадав один випадок, який з ними стався на війні: «Коли ми з ним потрапили під обстріл та перед нами розбило авто, Руслан допоміг посадити пораненого, щоб вивезти до стабпункту, а сам залишився біля полеглого, якого витягнув з авто до бліндажа. Понад годину сидів під щільним вогнем ворога, який коригувався двома дронами».
Військовослужбовець також додав: «Він був людиною честі, ніколи не відмовляв у допомозі й завжди був готовим прийти на допомогу іншим. Ця війна жорстока і забирає найкращих, на жаль, багато людей цього не розуміють».
Поховали Руслана в рідному селі. У нього залишились дружина, син, донька та онук.
*
Фото: suspilne.media/ivano-frankivsk
