На початку березня у 1934 році народився Олег В’ячеславович Щекотихін, науковець, викладач кафедри інформаційної безпеки та наноелектроніки (Кафедра ІБ та Н) Запорізької політехніки, автор численних публікацій на тему захисту інформації та нанотехнологій.
У збірці «Тиждень науки-2019. Факультет радіоелектроніки та телекомунікацій. Тези доповідей науково-практичної конференції, Запоріжжя, 15–19 квітня 2019 р.» – декілька його матеріалів: «Захист інформації з використанням масок постійної довжини», «Захист інформації з використанням масок змінної довжини», «Спосіб захисту інформації у ВОЛЗ від несанкціонованого доступу»…
“Головна мета використання масок змінної довжини створити потрібний
для роботи простір, а також ускладнити рівень доступу з боку зовнішнього
середовища для зловмисника”, “Розроблений спосіб захисту інформації у волоконно-оптичних лініях зв’язку (ВОЛЗ) від несанкціонованого доступу належить до області передачі інформації у ВОЛЗ та може застосовуватись для захисту конфіденційної
інформації від несанкціонованого доступу”, – як вам таке? А на момент виходу тез автору було вже 85 років. Яке сучасне мислення мав Олег В’ячеславович!
А ще він хранитель історії Запоріжжя та Олександрівська, не обробленої ідеологічно, нащадок заможного роду, який мав зокрема у власності виробництво цегли та черепиці.
В дні його пам’яті син, Юрій Щекотихін, навів на своїх сторінці невеличкий фрагмент літературного спадку батька.
Це один із варіантів початку глави «Воскресіння» з так і не написаної фантастичної книги: “На планеті Земля у твій час існування сталася страшна катастрофа, яка призвела майже до глобальної загибелі населення. Все почалося з нерозумного нападу Росії на братню Україну”…
Другий рік у будинку, де звикли до галасливих компаній у всіх святах і насамперед Днів народження, 4 березня (день народження Олега В’ячеславовича) – тиша.
“Батько… Доросла дитина, що ховалася від мене на базарі, нишком купуючи категорично заборонені дієтологом смаколики.
Який мріяв і втілив мрію про далекі мандри – як моряк закордонного плавання, капітан яхти і нарешті капітан козацької чайки «Пресвята покрова», яка відзначилася у всіх портах Європи.
Папа, ймовірно, першим у країні намагався порушити питання про використання волоконної оптики у війні дронів. Його не слухали.
Папа писав документально-історичні книги про Другу світову, вплітаючи в них свої живі спогади, і сподіваючись, що ніхто не захоче повторювати ті жахи, які йому довелося пережити… А наприкінці життя вирішив написати фантастичний роман. Про майбутнє планети, як він собі його уявляв.
Про майбутнє, в якому не буде місця війнам.
“Війна – найгірше, що може трапитися в житті… Війна не просто забирає безцінні життя. Війна вбиває надії та прагнення….”
Я дивлюся на купу папок із назвами “статистика”, “історія воєн”, “езотеричні вчення”, “існуючі проекти світоустрою” і думаю, що це могла б бути найкраща з його книг.
Наївна. Але щира, як будь-яка мрія”…
За матеріалами Юрія Щекотихіна
