Війна породила болючу проблему, про яку говорять не часто, – доля цивільних українців, що стали полоненими, заручниками та політичними в’язнями російської федерації.
Після початку повномасштабного вторгнення під окупацію швидко потрапили величезні території, а з ними – тисячі наших співгромадян.
Цивільні в полоні рф: реальні масштаби незаконних затримань залишаються невідомими
Станом на грудень 2024 року Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ) ідентифікувала понад дві тисячі цивільних українців, які були незаконно затримані окупаційними військами рф.
Це цивільні, які виходили на масові акції протестів проти окупантів, водії-волонтери, які вивозили з захоплених міст жінок та дітей, медики, журналісти, вчителі, колишні АТОвці та інші.
Але точна кількість цивільних громадян України, які незаконно утримуються російською федерацією, залишається невідомою.
У квітні 2025 року Директор Департаменту моніторингу додержання прав у секторі оборони та прав ветеранів і військовослужбовців, полонених та членів їх родин Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини Станіслав Куліш повідомив, що Україна ідентифікувала майже 16 тисяч цивільних осіб, які стали жертвами незаконних затримань державою-агресором. Щодо понад 1800 людей наявні підтверджені дані про утримання на території рф, але з них лише близько 880 осіб верифіковані через Міжнародний Комітет Червоного Хреста.
Так, за даними “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” , після окупації Запорізької атомної станції рф незаконно утримує щонайменше 36 мешканців Енергодара та працівників/-ць ЗАЕС, серед яких 10 жінок.
Вони перебувають у СІЗО та колоніях на підконтрольних росії територіях.
Станіслав Куліш також озвучив цифру звільнених із неволі цивільних: із 2022 року вдалося повернути до України 4552 громадян, серед яких 173 цивільних.
Когось повертали під час обмінів військовополоненими, когось – через процедуру переміщення в Україну.
Але навіть коли наших викрадених людей таки вдається повернути з російських катівень, уже на рідній землі на них чекають нові випробування.
«Після полону ти повертаєшся у свою, але вже іншу країну, і мусиш по-новому вчитись жити»
Сім років, сім місяців і три дні провів у полоні лікар із Донецька Юрій Шаповал.
Незаконні збройні формування так званої “ДНР” звинуватили чоловіка в шпіонажі на користь України і тримали в найжорстокіших в’язницях окупованої Донеччинив неволі з 2018 року.
– Відчув, як позаду мене зупинилася автівка. З неї вийшли люди в балаклавах, які вибили в мене телефон, повалили на землю, скрутили руки за спиною пластиковою затяжкою, на голову натягли мішок і завантажили мене в автомобіль. І одразу ж сказали: “Ну що, попався, “Залишенець Донецький”, – згадує Юрій.
“Залишенець Донецький” – це був нікнейм Шаповала в мережі Twitter, де чоловік ділився спостереженнями про життя в місті після окупації: які зміни відбуваються, як погіршується життя. Найчастіше викладав якесь фото й коротенький коментар.
Після тримання в “Ізоляції” (де з колишнього культурного простору проросійські угрупування зробили катівню) та Донецькому СІЗО Юрія Шаповала засудили до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Під тиском і фізичним насиллям чоловік визнав свою провину, бо не міг вже витримувати постійні знущання.
Вийти на свободу Юрію Шаповалу вдалося лише 14 серпня 2025 року – його звільнили під час обміну полоненими.
У своєму виступі під час презентації звіту «Після незаконного позбавлення свободи: від виживання до відновлення» (який підготувало “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” – авт.) він говорив не лише про бюрократію, а й про стан глибокої дезорієнтації після повернення.
– Ти повертаєшся додому, але це вже інша реальність. Ти ніби знову вчишся жити, – так він описав свій перший період після звільнення.
Якщо перші тижні після звільнення були насичені обстеженнями, зустрічами з різними службами та посадовцями, то по завершенні цього етапу люди фактично залишаються наодинці з собою та проблемами.
Особливо болючою для Юрія стала боротьба за відновлення професійного статусу: диплома лікаря, підтвердження інтернатури та трудового стажу – без цих документів повернутися до роботи було неможливо.
– Після полону ти знову борешся – тепер із бюрократією. І без людини, яка могла б провести тебе цим шляхом, ти просто губишся, – каже він.
За словами Шаповалова, звільнені потребують не лише формальних гарантій, а й чіткого маршруту підтримки та персонального супроводу, щоб повернення додому не стало новим етапом випробувань.
Допомога після полону: українцям обіцяють 50 тисяч і пакет підтримки
У грудні 2025 року Юлія Свириденко повідомила, що звільнені з російського полону цивільні українці отримають від держави одноразову фінансову допомогу у розмірі 50 тисяч гривень.
Окрім грошової виплати, держава забезпечує таких громадян базовими речами першої необхідності – продуктами харчування, засобами гігієни, сезонним одягом і взуттям. Також передбачено доступ до безоплатної правової допомоги, медичного супроводу, соціальних послуг та інших видів підтримки, необхідних для відновлення після полону.
Важливо, що ця допомога надається всім звільненим цивільним, навіть якщо факт незаконного позбавлення свободи ще не встановлено офіційно відповідною комісією.
А ось для отримання виплати необхідно подати заяву до Міністерства розвитку громад та територій України.
До пакета документів обов’язково додається довідка Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених і цивільних.
Для українців, які повернулися з полону самостійно – без офіційної процедури обміну чи передачі – передбачено додаткову вимогу: необхідно надати документ, що підтверджує статус потерпілого у кримінальному провадженні. Такий документ видають правоохоронні органи після фіксації злочинів, скоєних проти людини.
Цивільні, яким уже встановлено факт незаконного позбавлення свободи внаслідок збройної агресії рф, мають право на одноразову допомогу у розмірі 100 тисяч гривень, а також на щорічні виплати у такому ж розмірі за кожен рік перебування в полоні.
Без довідок немає допомоги: як звільнені з полону проходять нові випробування
Зазвичай головне, чого вимагали родини та суспільство від держави – якнайшвидше звільнення цивільних, які опинилися в полоні.
А що відбувається далі?
Після повернення додому люди часто залишаються не лише з травматичним досвідом, а й з великою кількістю практичних питань: як підтвердити факт позбавлення особистої свободи, які документи потрібні, куди їх подавати і як отримати державну допомогу.
Саме надто довгий шлях до державної допомоги – одна з головних проблем після звільнення.
Людина має доводити свій статус, збирати документи і проходити складні процедури. Через це допомога часто не надходить тоді, коли вона потрібна найбільше.
Серед тих, хто бореться за звільнення та права цивільних полонених – громадська організація “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”.
Про діяльність цієї організації МИГ розповідав раніше у публікації “У Запоріжжі рідні українських «політв’язнів Кремля» об’єдналися, щоб підтримувати цивільних бранців рф та їхні родини”.
“Об’єднання родин політв’язнів Кремля” було створено ще у 2017 році, а з осені 2022 року ця громадська організація також документує злочини, скоєні російськими військовими на тимчасово окупованих територіях Запорізької області
Голова громадської організації Ігор Котелянець зазначає, що нинішня система допомоги повернутим із російського полону є “розірваною” та статусоорієнтованою: люди змушені доводити право на підтримку замість того, аби отримати її одразу після повернення.
Без доказів навіть очевидне пережите буває складно підтвердити.
У такій ситуації правнича допомога стає способом подолати дезорієнтованість і пройти ці процедури без зайвих помилок.
Якщо ви були звільнені з незаконного ув’язнення, “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” закликає не відкладати і вже зараз подаватися на отримання допомоги.
Якщо вам потрібна консультація, допомога зі збором документів або роз’яснення, звертайтеся до Об’єднання за правничою допомогою, заповнивши форму на сайті.
Що заважає звільненим цивільним отримати державну підтримку
Юристка “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Людмила Шумкова пояснює, що є постанова Кабінету Міністрів України № 1775, яка передбачає першочергові заходи підтримки для цивільних осіб, постраждалих у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії рф проти України.
Зокрема передбачається разова допомога 50 000 гривень.
Щоб її отримати, потрібно зробити кілька кроків. Спершу – заповнити заяву за затвердженою формою. Далі – підготувати пакет документів.
Для людей, звільнених внаслідок обміну або іншої процедури звільнення, порядок прямо передбачає довідку Обʼєднаного центру при СБУ.
Для тих, хто повернувся самостійно, крім заяви, потрібні копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а також документ про визнання потерпілим у кримінальному провадженні.
Після цього заяву з документами потрібно подати до Мінрозвитку. Порядок передбачає, що Міністерство розглядає заяву протягом 30 робочих днів із дня її надходження.
Поки що за цією процедурою ніхто не отримав допомогу (на початок квітня 2026 року – авт.).
– Одним із головних ризиків уже зараз є вимога щодо довідки від Обʼєднаного центру при СБУ. Порядок не визначає детально, як саме людина має отримати таку довідку, у які строки і в якій формі. Саме тому ця вимога може стати додатковим бар’єром уже на етапі подання документів, – зазначає Людмила Шумкова.
Якщо людина вже звільнена, важливо зафіксувати факт воєнного злочину через правоохоронні органи, СБУ та зберегти всі можливі підтвердження цього факту.
Якщо ж людина досі перебуває в неволі, її рідним важливо фіксувати цей факт через Національне інформаційне бюро, Об’єднаний центр СБУ та міжнародні організації.
Від того, наскільки чітко і змістовно підготовлені заява та додані матеріали, часто залежить результат розгляду.
«Не кожна жертва незаконного ув’язнення має доводити, що вона діяла героїчно»
Кандидат соціологічних наук, професор, доктор політичних наук, із 2013 року – політичний ув’язнений зі списку «Меморіалу» Михайло Савва пояснює, що навіть після звільнення люди, які пережили незаконне ув’язнення, часто змушені доводити очевидне.
Факт пережитого сам по собі не завжди означає доступ до державної допомоги. Щоб її отримати, потрібно ще й обґрунтувати, що випадок людини підпадає під дію закону.
– Людина могла не чинити відкритого спротиву, не бути публічною чи активною. Але її все одно могли затримати, щоб ізолювати, зламати, змусити мовчати або залякати інших, – каже Михайло Савва.
Серед найпоширеніших мотивів такого переслідування він називає припинення громадської чи соціальної активності, усунення потенційних лідерів і створення атмосфери страху.
Саме тому в таких справах важливо бачити не лише сам факт ув’язнення, а й логіку дій окупаційної влади.
Не кожна людина, яка пережила незаконне ув’язнення, має доводити, що вона діяла «героїчно». Важливо показати, чому саме окупаційна влада переслідувала цю людину і якої мети хотіла досягти.
Реабілітація після полону: у Запоріжжі вже 40 людей отримали медичну допомогу
Більшість звільнених із полону мають серйозні проблеми зі здоров’ям, тому держава гарантує їм безоплатне лікування, реабілітацію та психологічну допомогу.
Із лютого 2026 року у Запоріжжі міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги у партнерстві з ГО «Шлях вільних» надає медичну допомогу людям, які пережили цивільний полон та/або сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК).
Громадську організацію «Шлях вільних» заснували чоловіки, які самі пережили окупацію, незаконне ув’язнення та російські тортури.
Повернувшись до мирного життя, вони об’єдналися, аби допомогти тим, хто лише розпочинає свій шлях відновлення.
Як повідомили у Запорізькій міськраді, станом на квітень допомогу вже отримали 40 людей.
Громадська організація «Шлях вільних» займається виявленням людей, їхнім супроводом та мотивацією до звернення, а лікарня забезпечує повний цикл медичної допомоги.
Пацієнти в межах співпраці отримують: комплексний медичний огляд, консультації лікарів різних спеціальностей, формування індивідуального плану лікування та реабілітації.
Медична допомога надається з індивідуальним підходом до кожного пацієнта – враховуючи психологічний та фізичний стан людини, а також психоемоційні наслідки пережитого нею досвіду.
Також береться до уваги, що людям часто важко самостійно оцінити свої медичні потреби.
Фото – “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”
