Напередодні Дня Конституції у Запорізькому обласному художньому музеї відкрилася велика виставка за підсумками VI пленеру «Запорізький пейзаж». Пленер вже традиційно розпочався у Всесвітній день музеїв (18 травня) творчим зібранням наших митців на Вирві, потім художники працювали самостійно. Окремі митці надали свої більш ранні роботи. Тож на підсумковій виставці представлено 88 робіт 29 живописців, акварелістів, графіків, майстрів вітражу, який весь час повномасштабного вторгнення продовжують жити і працювати у Запоріжжі.
Як нагадала кураторка виставки, старша наукова співробітниця музею Ольга Дворна, пленери «Запорізький пейзаж» започатковані у 2016 році і до 2018 року були всеукраїнськими. Потім влада вирішила зекономити на митцях і не виділила грошей на організаційні витрати, потім прийшла пандемія ковіду, а потім почалося повномасштабне вторгнення.
Може здатися дивним, що саме під час повномасштабки пленери відродилися (теперішній пленер вже третій). Хоча це, мабуть, і підкреслює звитягу й нескореність запорізьких митців. До речі, кожний воєнний пленер має власну тему і, відповідно, назву. У 2023 році це була «Незламна кульбаба», минулого року – «Майбутнє починається сьогодні», а теперішній називається просто: «Запоріжжя і художники».
«Тема більш спокійна, ніж у минулі роки, коли нам усім потрібно було оговтатися від першого жаху, взяти себе в руки, довести, що війна не може перекреслити нашого бажання жити й перемагати. Усе це залишилося, але ми запропонували художникам просто вільно висловити себе на будь-яку тему. І символічно, що виставка «Запоріжжя і художники», як і у минулі роки, відкриваються напередодні Дня Конституції. Яке дає нам право і можливість жити і творити у незалежній країні і накладає велику відповідальність за її майбутнє», – сказала Ольга Дворна.
Депутатка Запорізької обласної ради, заступниця начальника Бердянської РВА Ірина Півень, яка була присутня на відкритті виставки, сказала: «Війна ще раз довела, що Конституція – не просто невелика книжечка, а Закон. Це право відстоювати життя. І запоріжці, у 20 кілометрах від лінії бойових дій, не просто чекають на перемогу, а активно, кожен на своєму місці, її наближають.
На полотнах бачимо Хортицю, вулиці й затишні куточки Запоріжжя, а також краєвиди, які зараз знаходяться під тимчасовою окупацією. Я маю статус внутрішньо переміщеної особи… Рідний Крим можу тільки згадувати… Мій Бердянськ можу поки тільки згадувати. Але бачу ці пейзажі, портрети, квіти… І переконуюся: рашисти сильні, але ми боремося і обов’язково переможемо».
Тож про що розповідають твори запорізьких художників?
-
- Про сьогодення, як, наприклад, твори Інни Алещенко-Березняк «Вартові» (2024), «Світанок» (2025), «З любов’ю до життя» (2023).
-
- Про красу довколишньої природи і внутрішнього світу митця: «Плавні. Вітряний день» (2005) Леоніда Кривопуста, «Весняне повітря» (2024) Антона Шеретова, «Запорізькі сосни» (2025) Миколи Шиверського, «Вечоріє. Вирва» (2025) Олександра Зверєва, «Рибалка» (2023) Вадима Міткова, «Урочище Вирва. Рухливий камінь» (2025) Тетяни Височіної, «Літній Дніпро» (2025) Олени Сауріної, «Балочка кохання» (2025) Ольги Харьякової, «Дачне селище» (2024) Олександра Жолудя, «Вода впала» (2023) в техніці папір, олівець Андрія Соколенка, «Степ» (2024) Наталії Норка.
-
- Про взірці архітектури, які продовжують надихати Ларису Єрмак-Долгову – «На проспекті Соборному» (2025), Тетяну Королькову – «Перша електростанція Запоріжжя» (2024), Олену Сауріну – вітражний «Зимовий бульвар» (2025).
- І, як завжди, очі й душу вбирають квіти. Серед них «Букет» Наталі Коробової з серії робіт «Квіти війни». «Маки» (2025) Антона Шеретова, «Магнолія квітне» (2024) Віталія Марченко, «Соняхи, що милуються хмарами» (2024) Данила Якименка, «Ах, літо» (2018) Наталії Луценко, «Алея троянд» (2024) Миколи Боровика.
«Натюрморти, особливо квіткові, – це рятівне коло для прифронтового міста, це як квітотерапія для його мешканців, – впевнена Ольга Дворна.
Картина Євгена Прокоф’єва «Соняшники» (2016) створює ілюзію присутності «світла у світлі», подих весни несе «Квітневий вітерець» (2025) Віталія Марченка, по нотах грають польові квіти Ольги Дараган, пахнуть свіжістю «Бузок» і «Троянди» (2025) Олександра Демиденка, «говорять» ароматом «Півонії» (2025) Світлани Бойко, «Квіти» Владислава Баранніка, згадують про осінь «Сухі квіти» (2010) Анатолія Івченка. Декоративні натюрморти в техніці вітражного розпису Олени Сауріної, як то «Іриси» (2025), надають виставці святкового настрою.
А ще на виставці представлені портрети. Зокрема, в акварелях Оксани Кіргеєвої: батька – «Затишний вечір» (2025), доньки – «Вишні» (2025), громадської діячки Олени Шевчук – «Пані з кошиком» (2025).
Знайшлося місце на виставці й абстрактному живопису. Тут представлено роботи знаного майстра Дмитра Ціпунова, чия персональна виставка щойно завершила демонстрацію, а також в роботах молодого художника Данила Якименка.
Є тут і стилізоване зображення вікової Хортиці на художніх фотографіях Бориса Дворного «Стежками Хортиці» та «Спогад про Січ Запорозьку», де технічно автору вдалося нагадати про долю багатьох Січей Запорозьких, які були затоплені Каховським водосховищем.
Завітайте на виставку “Запоріжжя і художники”!
Вона демонструватиметься до 10 серпня.
Музей працює по п’ятницях, суботах і неділях з 10.00 до 17.00
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
