Неочікуваними зустрічами з тими, з ким колись сидів поруч на уроках малювання, радість подивитися разом віньєтки з фотографіями, спогадами про непересічних незабутніх педагогів, обіймами та навіть шелестінням стінгазет шестидесятилітньої давнини наповнена була подія 28 березня у Запорізькому обласному художньому музеї.
Виставка отримала щемну назву «Художка» – такий термін вкорінився чи не з самої появи у 1959 році в Запоріжжі дитячої художньої школи. Так тоді її називали й учні, й педагоги, так і сьогодні називають свою alma mater сучасні вчителі та діти.
Напередодні виставки бачила, як готувався до події Андрій Соколенко: знайшов фотографії випуску 1968 року, відшукав свої юнацькі роботи, записи спогадів, свої та тата…
Батьків термін – художник та перший директор ЗОХМ Григорій Соколенко був великий мрійник, навела у своїй промові кураторка виставки Ольга Дворна.
Григорій Соколенко говорив: “Школа має навчати дітей любуванню”.
І навіть написав листа до міністра культури з тим, щоб у середніх школах переіменували предмет малювання на предмет любування. Тому що вважав, що творча людина має не конкретно малювати, а ось бути в цій сфері замилування світом, природою…
“І саме ви, як викладачі закладаєте якраз в дітей оце естетичне виховання, – звернулася до педагогів Запорізької дитячої художньої школи Ольга Василівна. – Школа за ці роки випустила більше трьох тисяч випускників. По-різному склалися їхні долі. Але школа заклала в них відчуття краси життя”.
Нинішня виставка – знакова подія для художнього музею. Коли Ольга Василівна з Інгою Адольфівною почали збирати роботи, зрозуміли, скільки неповторних художників навчались тут і вийшли саме з нашої художньої школи.
“Історія освіти художньої в нашому місті досить цікава і має досить довгу історію. Але найяскравішою сторінкою є, мабуть, наша Запорізька художня школа. Багато років вона існувала саме в цьому приміщенні. Я навчалася в цій художній школі…” – поділилася спогадами директорка ЗОХМ Інга Янкович, показавши, в якій дальній кімнаті знаходився її клас… – Там стояли мольберти, там була …атмосфера. Кожного разу ми приходили сюди ніби дійсно в таку таїну, де справжні художники нам викладали. І це була дійсно така справжня подія, принаймні в моєму житті.
Я знаю, що для багатьох учнів це також подія – прийти вчитися саме в художню школу. Не будь-яку, а саме в художню школу, де є справжні художники і де є можливість навчитися творити, навчитися бачити, навчитися чомусь особливому, якоїсь таємниці. І тому я скаляюся перед вчителями, я заздрю учням які зараз навчаються”.
Першим директором школи був Євген Михайлович Мирошниченко.
Художник-пейзажист, педагог-новатор, він 26 років віддав цій роботі. Його та перших викладачів – М.Льолю, І.Василенка, В.Степанова, А.Тарасова, А.Підопригору – пам’ятають учні. З часом до колективу педагогів приєдналися знані нині запорізькі митці Віктор Заруба, Людмила Форостецька, Антоніна Беспалова та інші.
Перелік директорів «художки» – п’ять осіб. Кожне покоління згадає своїх керівників, своїх вчителів.
Тим цінніші спогади нинішньої директорки, Світлани Пєшикової, про Євгена Михайловича Мирошниченка:
“Мабуть, я з останнього покоління учнів першого директора Мірошинченка Євгена Михайловича. Була його ученицею, вчилася і навіть трохи попрацювала з ним. Моя донька брала у нього індивідуальні заняття з акварельного живопису. Це також дуже цінно і як спогади, і як досвід, і як вплив на творче життя.
Я майже до останньої миті з ним спілкувалася. І вважаю це особливим знаком – він був першим директором, і я зараз продовжую цю діяльність, що дуже відповідально.
Я вдячна музею за організацію цієї масштабної виставки. Можна побачити послідовність у часі та галерею непересічних випускників художньої школи”.
Викладачі сучасної художки. Виставка представляє їхні роботи[/caption]
“Для мене велика честь очолювати Запорізьку дитячу художню школу та працювати. Я не так давно директор, з 2019 року, і можна сказати, що це найскладніші часи: ковід, війна. Художня школа трошки переформатувалася. Працюємо у змішаному форматі. І можу сказати, що постійно збільшується кількість учнів. Дуже радіємо тому, що батьки і діти налаштовані продовжувати творче життя незважаючи ні на що”, – сказала Світлана Пєшикова.
Вплив цього закладу на творче життя Запоріжжя неможливо переоцінити. Згадку про неї – у роботах та документах – бережуть не тільки художники, а й архітектори, театральні працівники. Завітавши у справах до родини архітекторів, Віктора та Олени Кузьменків, розповіла їм про виставку. І пан Віктор бережно приніс до столу віньєтку своїх часів навчання, 1964-1968 років.
Поруч із ним навчалися й брати Микола та Валерій Іолопи, і Микола Колядко, і архітектор Сергій Прудкий, і Віктор Обрізан… Дуже приємно було, що саме з тезкою, театральним художником відбулася й зустріч архітектора на виставці.
Збереглися й підписи-автографи учнів, і педагогів.
В експозиції виставки представлені роботи першого директора – Євгена Мирошниченка та одного з перших викладачів, – Анатолія Підопригори.
Цього року Запорізькій художній школі виповнюється 66 років. Збережені традиції та триває любов до талантів
Милим місцем для спогадів стали газети, які учні разом із викладачами робили до різних подій під час навчання. Їх приніс та подарував рідній школі художник Леонід Кривопуст.
Представлені живопис, графічні листи, розписи, колажі, витинанки, керамічні вироби.
За враженнями, створеними за цих історичних обставин – якнайшвидше відвідайте Запорізький художній музей!
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та Миколи БАРИШЕВА
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
