На самому початку повномасштабної агресії росії проти України в Запоріжжі, крім супермаркетів та деяких аптек, практично нічого не працювало. Але згодом, коли перший шок минув, малий бізнес почав поступово оживати – знову відкрилися невеликі крамнички, у тому числі непродовольчі, кафе та інші підприємства сфери обслуговування.
Тим не менше, тільки поблизу моєї житлової п’ятиповерхівки так і залишилися наглухо зачиненими двері дуже популярної серед місцевих перукарні; маленької майстерні з ремонту взуття; продовольчої крамниці з кафе, які розтащовувалися на цокольному поверсі сусіднього гуртожитку і жодного разу не припиняли роботу за 35 років, що я тут живу. Хтось із власників, кажуть, виїхав із міста у безпечніші регіони, хтось просто не зумів пристосуватися до нових реалій.
За інформацією Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області, станом на 1 травня 2022 р. у місті працювало 38163 підприємства малого бізнесу та ФОП; з початку військових дій офіційно припинили діяльність 658 підприємств та фізосіб-підприємців.
– Єдиний податок надійшов в обсязі 572,3 мільйона гривень. Недоотримання у розмірі 40,2 мільйони, що становить сім відсотків від плану, насамперед пов’язане з частковим призупиненням діяльності малого підприємництва та середнього бізнесу, особливо у перші місяці війни, коли закрилося близько 70 відсотків об’єктів торгівлі, – зазначає директорка департаменту надання адмінпослуг та розвитку підприємництва Запорізької міськради Наталя Мила.
Однак сьогодні ситуація вже змінилася на краще, зауважує вона. Знову запрацювали 90 відсотків об’єктів торгівлі. Активно малий та середній бізнес працює також у сферах енергетики, ІТ–галузі. Зараз у Запоріжжі працюють майже всі аптеки та продовольчі магазини, близько 60-70 відсотків непродовольчих; більшість міських ринків; відкриваються підприємства ресторанного господарства.
– Пожвавлення можна пояснити подальшою адаптацією бізнесу та населення до життя в умовах війни, відносною стабілізацією військової ситуації в більшості регіонів, поверненням громадян до колишніх місць проживання, – каже Наталя Мила. – Свою роль грають також податкові послаблення, ухвалені для підтримки бізнесу під час війни. Зокрема можливість не сплачувати ЄП платникам першої та другої груп та зменшення ставки податку до двох відсотків для третьої групи.
Логістику налагодили, але обсяг продажів упав
Володимир Коляка є активістом запорізького союзу підприємців «Ніка». Він також власник невеликої продовольчої крамниці.
– Перший тиждень війни я просто намагався прийти до тями, не знав, чого чекати, – каже Володимир. – На сусідньому ринку Соцміста у той період працювало не більше 20 відсотків торгових точок. Наразі роботу відновили близько 50 відсотків підприємців ринку.
Найскладнішим, зазначає власник крамниці, було забезпечити доставку товару. Та й знайти сам товар. Зникла частина постачальників, багато підприємств опинилися на тимчасово окупованій території. Наприклад, підприємства торгової марки «Степове» у Василівці та Веселівський молокозавод. Довелося шукати інших партнерів. Також дуже важко було знайти транспорт для перевезення вантажів. Машини із товаром потрапляли під бомбардування. Виникла ще одна проблема – постачальники почали вимагати за товар стовідсоткову передоплату. У великих мережах питання відстрочення платежів регулюється договорами. Їх намагаються не порушувати. Але для дрібних підприємців послаблень не роблять.
Наразі логістику виправили, працюють оптові фірми, дефіциту товару немає. Проте побільшало імпорту. А він дорожчий за продукцію вітчизняних виробників. До того ж, помітно подорожчало паливо, зросли інші витрати.
– І все це відбивається на ціні, – підбиває підсумок Володимир, – А ось обсяг продажу падає, оскільки доходи у населення знизилися.
Із непродовольчою групою ще складніше.
Ольга, власниця магазину жіночого одягу, каже, що торгівля йде дуже мляво: «насамперед люди витрачають гроші на продукти харчування, а на нові сукні коштів часто вже не вистачає…»
Сергій Чернов торгує на речовому ринку «Анголенко» різними господарськими дрібницями. За його словами, перші два місяці після початку війни ринок взагалі був порожнім. Багато торговців виїхали з міста та товар вивезли. Наразі приблизно 40 відсотків підприємців ринку відновили торгівлю.
– Я вийшов на роботу на початку травня, почав допродувати залишки, – каже Сергій. – Закуповувати новий товар тепер дуже складно, оскільки колишніх постачальників майже не залишилося. Більшість наших підприємців, зокрема я, завозили товар із Харкова та Одеси. Але логістику порушено, у Харкові ринок Барабашово після обстрілів рашистів зовсім згорів. Ще одна проблема – плата за послуги ринку, з якої адміністрація сплачує також земельний податок. Його місцева влада не скасувала та не зменшила. Мені, наприклад, як і до війни, доводиться щомісяця віддавати за послуги ринку 1240 гривень. І це при тому, що обсяг продажів знизився на 70 відсотків.
Зменшення рівня продажів – загальна тенденція для запорізького бізнесу. Як зазначають у департаменті надання адмінпослуг та розвитку підприємництва, зміна структури споживчого попиту змушує торгові мережі обмежувати діяльність на нижчих за довоєнні рівнях, працювати на запасах та переорієнтовуватися на дешеві товари. В цілому бізнес очікує на скорочення продажів на 46 відсотків щодо показників минулого року. Основними перешкодами для поточного відновлення та розвитку бізнесу, на думку фахівців департаменту, є непрогнозованість розвитку ситуації в Україні та на внутрішньому ринку; високі ціни на енергоресурси, логістику, сировину; недостатня кількість кваліфікованих працівників та платоспроможних клієнтів на внутрішньому ринку. Ну й згадане вище руйнування ланцюгів постачання.
– Попри небезпеку та втрати, бізнес продовжує працювати, виплачує заробітну плату, запускає нові корисні ініціативи для громадян, часто безоплатні, перераховує величезні кошти на підтримку армії, – говорить Наталя Мила. – Частина закладів громадського харчування готує їжу для Збройних сил та переселенців, деякі власники станцій технічного обслуговування безкоштовно працюють з транспортом військових, а дехто з власників магазинів автозапчастин продають військовим свій товар за собівартістю. Продовольчі мережеві магазини активно співпрацюють з волонтерами та з благодійними фондами, надають продуктові набори внутрішньо переміщеним особам, працевлаштовують людей з окупованих територій та допомагають їм вирішити питання з житлом.
Працюємо на економіку та підтримуємо ЗСУ
За словами Володимира Коляки, багато хто з підприємців сьогодні сам на фронті, воює з рашистами. Тож завдання тих, хто в тилу, – і економіку підтримати, і допомагати ЗСУ. «Більшість наших займається волонтерством, хоч би як важко самим», – каже він.
Голова підприємства з доставки фермерських продуктів Інна Андрєєва розповідає:
«З перших днів війни вся продукція, яка була на залишках, а також додаткові закупівлі, були направлені на волонтерську кухню для приготування їжі для хлопців на блокпостах. Надалі доєднався напрямок підтримки переселенців та людей, які залишилися на окупованих територіях, – шляхом формування та надання гуманітарних кошиків. Також допомогали їм у евакуації, організації зв’язку тощо.»
Але щоб допомогати – треба працювати, зазначає Інна. І тому вже через три тижні війни підприємство почало відновлювати доставку фермерських продуктів. Спочатку здавалося, що це неможливо. Майже усі фермери, з якими співпрацювали, залишились на окупованих територіях. Ланцюги були розірвані, асортимент маленький.
Проте все вийшло. Доставка працює, і в першу чергу завдяки місцевим товаровиробникам.
Крім того, для зменшення цін деякі продукти «REVEN LAVKA» почала вирорбляти у своєму цеху. Відкрили невеличке виробництво тушонки, паштетів, сала із спеціями. Вже планують на 20 сотках, що мають, будувати теплиці.
«Весь цей час не стояло питання сплачувати чи не сплачувати податки, – підкреслює Інна. – З перших днів виконуємо усі зобов’язання».
І таких прикладів безліч.
Підприємці не лише самі займаються волонтерством, а й відкривають волонтерські центри та благодійні фонди, об’єднуючи навколо себе однодумців. Однією з найбільших благодійних організацій, що з’явилися у Запоріжжі вже після початку війни, став БФ «Волонтерський центр «Паляниця». Його створив відомий запорізький шоумен та ведучий масових заходів Василь Бушаров.
По суті «Паляниця» – це «оборонне підприємство» з різними напрямками роботи, де працюють понад 600 волонтерів. Тут не лише збирають кошти на потреби фронту, а й самостійно виробляють протитанкові «їжаки», «буржуйки», бронежилети, балаклави, спальники, гамаки, ремонтують військову техніку тощо. Причому часто розробляють власні інженерні ідеї, які потім самі втілюють у життя. Так, інженерний відділ центру створив акумуляторний блок, потужність якого вдесятеро перевищує стандартний автомобільний. Десять таких супер-акумуляторів у стійкій до ударів оболонці вже передані ЗСУ.
Волонтер та модельєр Олена, яка до війни створювала дизайнерське вбрання «от кутюр», розробила зручні моделі бронежилетів та очолює швейний цех. Тут випускають вже три авторські моделі броників – “Топчик”, “Кіборг” та “Бро”. А нещодавно створили ще одну модель – для «хвостатих» захисників-песиків.
Крім того, лише за перші три місяці війни центр передав українським воїнам 100 автомобілів, 450 дронів, 22 тисячі тонн гуманітарної допомоги, понад 3000 маскувальних сіток, евакуював із гарячих точок півтори тисячі людей.
Нещодавно у своєму телеграм-каналі Василь Бушаров написав:
«Я хочу, щоб кожен у світі знав: якщо в тобі є якась дурна ідея прийти і повбивати тут українців, це погана ідея, і я зроблю все можливе, щоб наша перемога була ближчою».
Маріупольська «лосось» завойовує запоріжців
Прифронтове Запоріжжя не є достатньо безпечним місцем, щоб перевозити сюди свій бізнес із тимчасово окупованих територій. Проте маріупольське підприємство з приготування та доставки ролів, суші та піци «Алло, лосось!» все ж таки влаштувалося саме в нашому місті. Щоправда, воно не зовсім «переїхало», а фактично було створено заново.
У Маріуполі “Алло, лосось!” відкрилося у травні 2020 року. Це був перший досвід самостійного ведення бізнесу для власниці підприємства Ангелини Тесленко. Але він виявився цілком успішним. Маріупольці гідно оцінили продукцію «лососі» та високу якість обслуговування. Бізнес розвивався, і на початку цього літа планувалося відкриття ще однієї точки – у курортному Бердянську. Але війна все перекреслила.
Ангелина розповідає, що в ніч із 23 на 24 лютого взагалі не спала – місто вже бомбардували, ще до офіційного повідомлення про початок війни. Було дуже страшно, тому на якийсь час вона вирішила поїхати до батьків у Запоріжжя. Думала, що ненадовго, тож прихопила із собою лише невелику сумку. Цілий місяць безперервно слухала новини, і щодня говорили про те, як рашисти знищують Маріуполь. Стало зрозуміло, що про швидке повернення й мови не може бути. Через деякий час у Запоріжжі зібралося декілька людей з колишнього персоналу «лососі». У когось із них розбомбили будинок, хтось втратив своїх батьків, друзів…
– Все обладнання та інше майно нашого підприємства залишилося у Маріуполі, – зауважує Ангелина. – Але я все-таки вирішила спробувати перезапустити бізнес – відкрити «Алло, лосось!» у Запоріжжі. Почала переоформлювати документи, шукати приміщення, обладнання тощо.
Процес виявився непростий. Наприклад, документи досі не усі вдалося оформити. Зате ще у квітні орендували невелике приміщення, встановили базове обладнання. У травні запустили пробне меню. А сьогодні в асортименті вже понад сто позицій.
– Мушу сказати спасибі запоріжцям. Вони нас дуже круто прийняли! – каже Ангелина. – Можливо, оцінили, що ми не здалися і попри втрати продовжуємо працювати. Ну і, звичайно, просто неможливо не полюбити тих страв, які створює наш дивовижний шеф-кухар. Той, хто пробував їх хоч раз, обов’язково до нас повертається!
Бізнес «в окупації»
На тимчасово окупованих територіях області тактика окупантів стосовно українського бізнесу незмінна: пограбування підприємств, залякування, викрадення підприємців з метою отримання викупу, заборона торгівлі українськими товарами тощо.
Ось лише вибіркова хронологія подій, про які повідомлялося на телеграм-каналах ЗОВА, мера Мелітополя Івана Федорова та представників інших громад.
1-3 квітня. «У Мелітополі окупанти пограбували дилерський центр компанії John Deere (займається випуском сільськогосподарської, будівельної та лісозаготівельної техніки). Загалом російські мародерські сили викрали обладнання на суму майже $5 млн.»
12 квітня. «У Мелітополі Запорізької області російські окупанти масово затримують підприємців, а відпускають їх лише після виплати “компенсації”…»
15 квітня. «Колаборант та зрадник Євген Балицький пограбував Мелітопольський завод автотракторних запчастин, розташований у Обильному. За інформацією керівництва підприємства, з Обільного до Криму було вивезено готову продукцію на суму понад 2 млн. євро, а також техніку та обладнання».
3 травня. «За повідомленням служби безпеки заводу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛ», на підприємство вдерлися збройні військові росії. Вивезли всю продукцію та техніку.
Як відомо, «Біол» є провідним українським виробником литого посуду з алюмінію та чавуну».
6 травня. «У Михайлівці окупанти вводять свою тимчасову податкову систему для підприємців. Ті, хто хочуть і надалі працювати у громаді, мають пройти нову реєстрацію за правилами загарбників».
15 травня. «Окупанти грабують фермерів. Спочатку вагонами вивозили до Криму зерно, тепер настала черга черешні та насіння соняшника. У Мелітополі у двох найбільших підприємств із вирощування черешні забрали повністю 100% врожаю…»
22 червня. «Окупанти «віджимають» бізнес у людей, у курортних містах – бази відпочинку…»
18 липня. «У Запорізькій області окупанти створили так звану «державну зернову компанію», на чий баланс оформили 20 елеваторів. За фактом вони вкрали це майно, адже їх власники не погодилися з ними працювати».
Але ми віримо – ЗСУ неодмінно звільнять усі наші території від рашисткої нечисті, і припинять усі їхні безчинства. І тоді бізнес тут знову відродиться.
Світлана ШКАРУПА,
фото авторки, Сергія Томка та з відкритих джерел