“О том, что хочется прожить
Еще чуть-чуть, еще немножко…”
На сході України, борючись з окупантами, загинув актор театру та кіно Антон Прасоленко. Про це стало відомо 30 березня 2023 року. Антон отримав серйозне поранення, був доставлений до шпиталю, проте травми виявилися несумісними з життям, – пише Вікторія Ряполова.
Антон народився у Бердянську, але останні роки життя провів у Києві. На початку повномасштабного вторгнення Росії пішов на фронт відстоювати честь країни. Як написав його товариш, Прасоленко був далекий від військової справи, тому йому довелося навчатися з нуля.
Трагічну новину про загибель Антона прокоментував психолог Андрій Козінчук у Facebook. “Він не зміг залишитися осторонь і далі жити у своєму світі, а пішов на війну. Знаючи, що він не сильно шарить у цьому, він навчався з нуля. Та й через рік вийшов на високий рівень професіоналізму. Але снаряд та уламки не питають, наскільки ти хороший чи не сильно. Антон брав участь у бойових діях на сході. У самому пеклі, щоб потрапити до раю”, – залишив в особистому блозі Козінчук.
Психолог називає захисника України людиною з “тонкою душевною організацією”. Він кілька разів бачився з ним наживо і мав спільних друзів. Психолог підкреслив, що Антон Прасоленко відрізнявся від “м’язистих мужланів з досвідом війни за плечима”. Хлопець навчався у Бердянській дитячій музичній школі, захоплювався контрабасом і саксофоном, грав у Quite a band, вчився у Київському національному університеті культури та мистецтв, захоплювався фотографією. Антон був актором у аматорському театрі «Вавилон» у Києві.
“Цей чувак точно потрапить на небеса. Мені боляче, що такі люди йдуть. Війна не закінчилася, нам і далі росіян палити”, – резюмував Андрій Козінчук.
У актора залишилася кохана дівчина.
Четыре брата – Four Brothers. J.Juffree. 1950
Впустите ветер!
Он ослеп
И тычется в слепые стекла.
Где свет не светел,
Дом, как склеп,
Где жалкая мечта иссохла.
Впустите ветер!
Он – звонарь,
Оглохший в бешенном напоре –
Скрипит, качается фонарь…
Ах, двери мерзнут на запоре!
Впустите ветер.
Он споет
Протяжным, долгим, тихим стоном
О том, что грешный дух
Живет
В дому, зачем-то разоренном.
О том, что хочется прожить
Еще чуть-чуть, еще немножко,
Что сладко воду просто пить,
И что еда – и хлеба крошка.
О том, что быть еще любви
И радости, и злу, и горю…
Вот только окна распахни
И с ветром вылети –
На волю!
Світла пам’ять
Розмова з Антоном Прасоленком
Доброго [ранку/дня/вечора], з Вами театр «Вавилон» і Антон Прасоленко, сьогодні я розкажу про себе і не про себе. За вікном ллється дощ, сяють блискавки, а я під пледом лежу і друкую цей текст.
Імітую процес навчання у КНУКІМ, разом з двома друзями з театру радую смакові рецептори «мені капучіно, води побільше».
В театрі я з далекого 2016 року і то #нечерезкастинг. Прийшов як група підтримки. До мене підходили, питали чи не на кастинг, а я казав, що ні. Але мені сподобалося, що там відбувалося. І от, пташка мені наспівала, що треба хлопці [а коли вони у театрі не треба?], і у перервах між парами у своєму бурситеті вчу вірші [російськомовні, а треба було україномовні, от так], їду у Гумкорпус. Заходжу до актової зали. Бачу Ірину Віталіївну, говорю «я готовий». «Готовий? От там танцюють, бачиш? Ставай танцюй» От так і опинився у трупі.
Грав у Свято Зірки [Посол], Фізіологія [Імпульс], Ромео і Жасмин [Півень], Катрін [Детектив; Еміль], #неВовки [Вовк, що проходить; Вовк, що вмирає; Вовк, що вмирає 2; Вовк зграї], Під прицілом тиші [Каджа], Ніч вовків [Гро], Блаженний острів Саватія Гуски [Чекіст], і Голгофа [Месія, він же Іефет, він же Виродок, він же Божевільний і т.д.]
Найулюбленіша роль? Ну не знаю, напевно, Месія. Кожного разу перестаю стригтися і голитися за місяць-два до вистави, і роблю це одразу після. Скільки часу, моральних сил, фізичних [хрест впав на мене] було вкладено у цю роль! Це коли усвідомлюєш себе Антоном, тільки коли заходиш за куліси і хочеш пити. Це тремтіння і оніміння після «ти ґвалтував небіжчицю» і під час монологу Девілара, страх під час розп’яття… продовжувати можу безкінечно.
Найчастіша фраза? «Я уб’ю її» на адресу однієї і тієї ж людини. Або «Я Месія, я цар Калії, я Бог!», коли починає заносить, після чого мене ця особа спускає з небес на землю.
Смішна історія? Якось на тренінгу перед репетицією стояв, тренінгувався разом з усіма, а тоді не тільки у кав’ярні, а і на репетиціях можна було побачити @markiyan_os, і то не дуже часто. Стояв він позаду, а у мене тоді було шикарне, кучеряве волосся десь до лопаток. Маркіян питає у сусіда:
– Шо за одна?
– То Антон.
А про мене є скоромовка. Власне, тому вона і улюблена. Звучить так «Перебрався Прасоленко ближче до Позняків. Прасоленку так до роботи простіше. Перекладачем Прасоленко бути передумав. Переймається Прасоленко тепер поставками продуктів».
Улюблені фільми: Той, що біжить по лезу; Той, що біжить по лезу 2049, Пан Ніхто, Фільми Тарковського, Уеса Андерсона, Час пригод, Евангеліон, Берсерк, ДжоДжо
Музика вся, що не змушує мої вуха кровоточити, але Foals – то любов на все життя.
Книги – Бредбері «Жовтнева країна», Гемінгвей «Старий і море», Воннегут «Бойня номер п’ять», Шопенгауер «Parerga und Paralipomena», але коли я її читав, зламалась електронна книга. Здається, це знак…
Вистава за п’єсою Олега Гончарова “Сім кроків до Голгофи”
Режисер-постановник: Ірина Савченко
Звукорежисер: Альона Шашко
Помічник режисера – Яна Гуцол
Ролі виконують:
Месія, він же Іефет – Антон Прасоленко
Девілар, володар Часу – Наталя Телега
Іоад, цар Калії – Ярослав Савченко
Партинія, шляхетна повія – Вікторія Омельчук
Куарт, астролог – Дмитро Афанасьєв
Ровена, дружина Месії – Ольга Тапеха
Рафаїл, скарбник – Тарас Бень
Ісаврикос, злодій – Олексій Бордунов
Хана, танцівниця – Марина Машко
Баптос, сотник – Антон Шевчук
Совість – Аліна Горголь
Касинія, чиста душа – Тетяна Рева
Гріхи – Ольга Олексюк, Анастасія Кирилюк, Тетяна Губатенко
Караван – Caravan. D.Ellington, J.Tisol. 1936
Серые тени
Черной весны,
Патока лени,
Вязкие сны.
Тихою дрожью тянутся дни
По бездорожью —
Радости пни —
Белою мутью
Небо в окне,
Капнувшей ртутью
Блик на стене.
Виснет печали рваный лоскут –
Жить опоздали
Где-то и тут.
Підготував Іван КОЦЮБА
