Рік тому Олена Ющук отримала диплом Книги рекордів України, що підтверджував: поетеса з Кривого Рогу, яка жила на той час у Запоріжжі, за три роки написала 1000 віршів.
Нині Олена живе у Чехії.
Та навіть дорогою, в евакуаційному потязі, Олена написала декілька віршів.
Її прийняла у Пльзені поважна пані Іванна, яка стала для біженки з України другою мамою.
Олена пише українською, хоча здебільшого російською, перекладає з чеської разом із пані Іванною.
Її ритм – двадцять віршів за годину. Мені здається, вона розмовляє віршами.
Це я зрозуміла, коли вперше поговорила із Оленою через соцмережі. Я її розшукала, щоб отримати дозвіл на друк у журналі, який виходить у Запоріжжі з початку війни, її вірш «Я вірю в вас, нащадки запорожців…»
Ми почали спілкуватися, і при кожній нагоді – розмовляти віршами.
Бо, як зізнається Олена, її літературний критик Михаїл Вайнберг, що живе в Ізраїлі, вважає, що 50 відсотків її успіху – це вірші, а ще 50 – її власне виконання.
Я відчула сенс його висновку, коли Олена прочитала мені вірш, написаний за трагедією 10 жовтня у Запоріжжі:
А в пам’яті – осінь торішня…
В свідомості – щастя макет…
Палає моє Запоріжжя
Від чорних російських ракет.
Нагадує світ задзеркалля.
Біблійний спотворено зміст.
Будинки з наскрізним проваллям,
Як душі зруйнованих міст!
Цей обстріл жовтневого ранку
Згорьоване серце вража!
А біля уламків, на ґанку –
Забуте дітьми, ведмежа…
Вони намагались радіти.
Пече нині: – Мамо, за що?
Та вже не прокинуться діти:
Могилою став хмарочос…
Мовчу. І немає нічого:
Ні гніву, ні люті, ні сліз.
В мені – від жахіття нічного –
Чуттєво-психічний надріз!
І ллється з кривавої рани
Потоком ріка звукова!
Крізь плазму, ядро і мембрани:
Із крові і віри слова!
За кожне життя, що забрали –
Не вистачить вам же вінків!
Ви, нелюди, битву програли!
Вам осуд – на віки віків!
І шлях ваш тепер – бездоріжжя!
Майбутнє – в незнаній глуші!
Палає моє Запоріжжя…
І мука нестерпна в душі…
10.10.2022 р.
Та навіть не чуючи, не знаючи Олену, емоційне дихання її творів відчувають на організатори конкурсів, куди вона та її вірний агент Андрій Санчугов надсилають вірші.
Конкурсів та інших літературних заходів, де бере участь Олена Ющук, здебільшого онлайн, – десятки.
На фестивалі «Україна – Словенія» Гран-прі Олена отримала за вірш «Нарешті».
Нещодавно на viber Олені зателефонувала член журі конкурсу, що відбувся у Нью-Йорку: “Извините, мы вас не сразу заметили, прочитали ваши стихи на конкурс позже, и мы вам вслед присылаем диплом и поздравления… Вы заняли первое место…”
З недавніх перемог – перше місце в інтернаціональному проекті «Франція – Україна», також за вірш про нашу “незламну, всупереч вітрам” країну.
Кордони серця непохитні,
Серпанком вкрилися роси.
Простори ген жовто-блакитні!
В зеленім сутінку – ліси!
І я блукаю поміж сосен,
В карпатських горах. Там, де Прут.
Та в крижаную воду – боса,
Де вир затягує, мов спрут!
Повітря сповнене нектару.
Туман помалу розтає.
Чабан жене овець отару.
І сонце лагідне встає!
Повніє колосом пшениця,
Вирує хвилями овес.
І увібрала паляниця
Сповна високості небес!
Дорогоцінна та перлина!
В оправі рік, лісів і трав!
Моя країна, як стеблина –
Відкрита всім земним вітрам!
Тому в душі бринить напруга,
Неначе коси розплела…
Віршами з серця ллється туга,
Мов чисті води з джерела!
Війна!.. В бою гримлять гармати!
Навік стихають голоси…
Країна нам була, як мати.
На черзі ми: надати сил!
І наша вдячність є безмежна!
Час, наче іспит – настає!
Моя країна незалежна
Синам відваги надає!
Віршами гордо пісня лине,
Вкраїнським вторячи майстрам!
Я в твоїм полі, мов стеблина –
Незламна, всупереч вітрам!
[Вірш доповнено 24.08.2022 р.]
Про те, що надихає Олену творити, про переклади чеської поезії та реалії життя української спільноти у Пльзені – читайте у наступних публікаціях
