Емоційно затишною та теплою стала зустріч, на яку до до храму Божого Милосердя Греко-католицької церкви у селі Матвіївка були запрошені родини, які втратили батька на сучасній війні.
Тому головним завданням всі учасників творчої події було створення гармонії та порозуміння, чутлива та уважна робота з дітьми. Та й мами були заохочені цікавою роботою, на межі традиції та мистецтва.
В цей день благодійний фонд «Меморі 86» запросив до Матвіївки родину Павліків. Ольга та Олег підготували майстер-клас з розпису великодньої писанки. Олег – ветеран війни. Ольга – фахівчиня з супроводу родин ветеранів…
А ще пані Ольга – членкиня Національної Спілки майстрів України, вчителька української мови та літератури й народознавства. Тож, вона мала що розповісти та показати на екрані про традиції та символи писанкарства.
“Ті речі, які ми робимо, – ми в них віримо”, – сказала майстриня на початку заняття, налаштовуючи на світлі думки під час роботи.
Ми познайомилися. На заняття прийшли мама Катя з донькою Ксенією, мама Анастасія, і з нею Віталік та Марійка.
Парух церкви, настоятель отець Ігор був розчулений – в його родині дві Ксенії, тож, йому рідне це ім’я. А те, що дівчинку в родині кличуть Марійкою, причарувало: так кажуть у Львові, а в Карпатах ім’я звучить так: Марічка…
Прийшли й дорослі жінки.
Прозвучала молитва отця Ігоря… “Царю небесний, утішителю…”
Помивши руки, взялись за писанки. Руки мають бути чистими традиційно, і з міркувань практичності, бо віск та фарба не ляжуть, як треба…
Дівчинку та хлопчика привіз дідусь, навздогін заняттю, вони вхопилися за воскові олівці, бо на засвоєння роботи писачком вже не вистачило часу…
Молодші дітки також малювали квіти олівцями.
“Що було раніше – яйце чи куриця?” – запитала пані Оля. І швидко отримала впевнену відповідь від Марійки: “Яйце!”
Всі погодилися…
Та слухали цікаві історії про те, яке яйце має бути для роботи – повне чи порожнє, і як у неї трапляється, що повні яйця зберігаються рік, до наступного Великодня, і що означає це диво (означає, що в родині оселилися щастя та здоров’я).
Колись за створення Великодніх писанок сідала довкола столу вся родина, тож писанок збиралося багато. Під час роботи треба промовляти бажане. І це не гроші, – пошуткувала пані Оля, бо трапиться інфляція. Писанку треба писати, промовляючи такі слова – щастя, добробут, благополуччя…
До роботи долучився й пан Ігор. Він, як виявилося, розмальовував писанку вперше у житті: “Писанка – то є символ життя…“ – впевнений він.
Тонкощі роботи писачком, робота віском, створення символічного малюнку – для багатьох учасників це було вперше. Це ж не у відварі цібулевому яйце зварити! Це мистецька робота.
Дивовожно було, що малюки так захопилися, що їх довелося за руку вести до столу з пригощанням, яке приготував отець Ігор.
А ще отець Ігор передав родинам продуктові набори від благодійників.
Він сказав щемно, що готовий тримати родини за руки, щоб разом пройти сучасні випробування: “Дуже тішуся, що ви сьогодні є з нами… ”
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
