10 квітня Україні вдалося провести черговий обмін – на волю повернулися 100 захисниць і захисників. Серед них 24 нацгвардійці, 22 прикордонники, 22 представники ВМС ЗС України та ще 31 військовослужбовець Збройних Сил України [11 із них представники Сили територіальної оборони ЗСУ] Тих, хто тримав оборону Маріуполя на «Азовсталі», серед звільнених одиниці, бо росіяни неохоче віддають їх на обмін.
Чому так, і яка доля полонених з «Азовсталі»? «Громадському радіо» розповіла мама військовополоненого бійця полку «Азов» Наталя Кравцова у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних»
Упродовж тривалого часу осередком опору під час боїв за Маріуполь був завод «Азовсталь» – металургійний комбінат у центрі міста на узбережжі Азовського моря. Від початку блокади на території заводу перебували українські військові, прикордонники, поліцейські, а разом із ними й сотні цивільних, які переховувалися від російських обстрілів у бомбосховищах заводу. Оборона «Азовсталі» тривала до середини травня. У ніч з 16 на 17 травня, виконуючи наказ, оборонці «Азовсталі» почали покидати завод, спершу – поранені, потім всі решта. Останнім вийшло командування підрозділів, яке покинуло територію «Азовсталі» 20 травня. Замість процедури екстракції росіяни взяли захисників «Азовсталі» в полон. З того часу повернути шляхом обмінів вдалося близько 700 людей.
Наталія Кравцова: “У полоні залишається дуже багато захисників «Азовсталі». Тільки військовополонених бійців полку «Азов» понад 700, а ще є інші підрозділи, які також обороняли Маріуполь, і їх ще більше. Серед них медики, жінки, не комбатанти, і їх поки не звільняють“.
“Я передала списки полонених Папі Римському, 24 жінки з того списку вже на волі…”
Наталія Кравцова: “Я – одна зі співзасновниць ГО «Жінки зі сталі», і наша спільна діяльність почалася ще у травні минулого року, коли ми – чотири родички захисників «Азовсталі», поки вони ще були на комбінаті, їздили до Туреччини, щоб просити президента Ердогана про екстракцію наших бійців до Туреччини. Це був перший досвід такої спонтанної родинної дипломатії.
У лютому цього року мені випала нагода потрапити до Ватикану на аудієнцію до Папи Римського. У Ватикані був презентований документальний фільм «Боротьба України за свободу». Це фільм про те, як Україна прожила минулий рік. І на цьому прем’єрному показі у Ватикані мені вдалося поговорити із Папою Римським, передати йому лист від маріупольського гарнізону з проханням застосувати усіх можливих заходів, аби звільнити з полону всіх захисників «Азовсталі». Я також передала йому список жінок-військовослужбовиць, які досі перебувають у полоні.
На велике наше щастя, з того списку 10 квітня звільнили 20 жінок і перед 8 березня – 4 жінки. Але у полоні залишається ще понад 140 жінок, за яких потрібно боротися. Коли я показувала список Папі Римському, я звернула його увагу на те, що там зовсім молоді дівчата, які взагалі не бачили життя, а вони вже рік у полоні. Також там є жінки, у яких є діти, і ці діти страждають без своїх мам“.
“Нам здалося, що МКЧХ і ООН дистанціюються від питань військовополонених…”
Наталія Кравцова: “У жовтні наша організація за сприянням Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими були у штаб-квартирі Міжнародного Комітету Червоного Хреста та штаб-квартирі ООН у Женеві, де порушували наші питання. Можливо, ми бачимо лише верхівку айсберга, але нам здалося, що вони якось дистанціюються від питань військовополонених і переводять розмову і свою діяльність в ранг гуманітарної допомоги цивільному населенню”.
“Ми нічого не знаємо про військовополонених…”
Наталія Кравцова: “На жаль, у цій війні склалася така ситуація, що Росія не надає ніякої адекватної офіційної інформації про військовополонених – скільки людей, де вони утримуються й у якому вони стані. У наших військовополонених протягом всієї війни [з 2014-го року] немає жодної офіційної комунікації з рідними у той час, як російські військовополонені, згідно з Женевськими конвенціями, мають можливість отримувати зв’язок зі своїми родинами. У нас же дуже часто рідні не знають, де утримуються полонені”.
Велику частину інформації про полонених ми дізнаємося з російських ресурсів, де вони, зокрема, викладають звинувачення їм за російським кримінальним кодексом. Ми бачимо фотографії військовополонених, розуміємо, у яких жахливих умовах вони перебувають. На це дуже важко дивитися, особливо, коли ти не знаєш, де саме перебуває твоя рідна людина і як їй допомогти. Зокрема, родичі не знають, куди вивезли військовополонених з Оленівки. На жаль, саме бійців полку «Азов» Росія міняє дуже неохоче. Після серпня, коли був великий обмін – міняли військовополонених на Медведчука, ці процеси пожвавилися, і ми мали велику надію, що рух пішов. Але дуже мала частка зі звільнених були з «Азову» ”.
Бійців полку «Азов» Росія міняє дуже неохоче
“10 квітня я теж дуже чекала, що повернеться мій син. Кожен обмін – це великий стрес для родичів, бо він травмує тих рідних, які і досі не дочекалися своїх полонених.
“Частина з тих, хто виходив з «Азовсталі», не підтверджена і не облікована МКЧХ”
Наталія Кравцова: “Ситуація з обліком захисників «Азовсталі» непроста. Коли вони виходили так званою «евакуацією», представники МКЧХ мали їх всіх задокументувати. Проте потім, спілкуючись із тим, хто звільнився з полону, ми з’ясували, що представники МКЧХ були на «евакуації» не кожного дня, тому частина людей залишилася не облікована. І, зважаючи на те, що Росія не дає офіційного підтвердження, що військовополонений перебуває у неї у полоні, єдина зачіпка для того, щоб зрозуміти, хто саме перебуває у полоні, це свідчення побратимів. Але все одно залишаються такі бійці з «Азовсталі», про яких взагалі немає жодної інформації”.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
https://hromadske.radio/podcasts/freeourfamily/mkchkh-oblikuvav-ne-vsikh-zakhysnykiv-mariupolia-koly-ti-vykhodyly-na-evakuatsiiu-maty-polonenoho-biytsia-azovu
