Сообщение, размещеное сегодня в соцсетях мэром Васильевки Сергеем Калиманом:
МОЯ КОМАНДА! МОЯ ГОРДІСТЬ!!! Мої любі жителі Василівської громади!
Ніколи не думав, що прийде час написання цих слів, бо до останнього вірив, що станеться диво. З першого дня окупації я був разом з вами і незважаючи на всі обставини – обстріли, залякування, погрози, викрадення людей та схиляння до співпраці я зі своєю командою щодня без вихідних виходили на роботу під нашим рідним українським прарором і щоразу, закриваючи двері своїх домівок, не розуміли, чи матимемо можливість повернутися ввечері. Разом з вами ми переживали перші руйнування нашої праці та наших надій, перші смерті… разом з вами сиділи в підвалах, допомагали один одному всім чим могли, відновлювали життя і робили все що в наших силах,а іноді навіть більше. І на жаль, ціна цього всього-це здоров’я. На жаль моє здоров’я не витримало, і якщо перший гіпертонічний криз переніс на ногах, то вдруге знадобились час та допомога фахівців.
Але сьогодні з болем в серці я мушу сказати, що мені нікуди повертатися. Бо наш український прапор, який ми віддано захищали з моїми колегами весь цей час, всупереч окупації сьогодні було змінено на триколор супостата. Це ще один важкий удар. Стільки зробленої роботи, планів на майбутнє, цілей та ідей!! Це поки що не може прийняти ні розум ні серце.
Дякую усім, хто всупереч страху залишився, хто всупереч тиску та погрозам виходив на роботу та допомагав, при цьому не спаплюживши своє Українське лице. Я безмежно вдячний нашим лікарям та всім працівникам лікарні, я вдячний комунальним службам та їх спеціалістам, які зазнали і людських і матеріальних втрат, проте продовжували нести свою службу. Я дякую усім представникам депутатського корпусу, працівникам міської ради, допомога яких була вкрай відчутною та потрібною. А також простим людям, які з розумінням віднеслись до того що ми не боги, і що нашого бажання та нашої любові до громади на жаль мало, щоб усіх захистити та забезпечити усім необхідним.
Наостанок скажу, що дійсно, фраза: нас зрозуміють тільки ті, хто там був – має сенс.
Але навіть в цих умовах-відчаю і болю я не втрачаю надії. Я вірю і точно знаю що наше мирне завтра вже дуже скоро. Ми всі потрібні нашій країні, бо в нас тепер дуже багато роботи. Все відновимо, все відбудуємо! Віримо в перемогу! З повагою і любов‘ю, Ваш мер, Сергій Каліман!
