“Писати репортаж із вечора пам’яті – справа невдячна, але потрібна, щоб ще раз нагадати про того, заради пам’яті якого зібралися і зафіксувати тих, хто ще може вшановувати і пам’ятати тих, хто пішов у Вічність, тобто тих, хто і залишається носієм Пам’яті”, – впевнена Ольга Стадніченко, голова Запорізького відділення Спілки письменників України.
Іі репортаж з події має назву «А вічний час непоспіхом їде»:“18 грудня 2024 зібралися в обласній бібліотеці на Вечір пам’яті Миколи Білокопитова, саме там, де, можливо, живе його душа у книгах, які він щедро дарував для читачів бібліотеки”.
…У залі зібралися колеги-письменники, журналісти, літературознавці й мовознавці, які долучалися до вивчення його творчого доробку, ті, з ким працював у різних громадських рухах, проєктах, організаціях, шанувальники його літературного таланту.
Упродовж вечора поділились своїми ще свіжими спогадами народний артист Юрій Бакум, заввідділу краєзнавства обласної бібліотеки Тетяна Паливода, відповідальний секретар Запорізької обласної організації НСЖУ Валентина Манжура, письменники Костянтин Сушко, Пилип Юрик, Іван Кушніренко, Вікторія Сироватко, Віра Шмига, Віра Коваль, представники Кушугумської гімназії «Інтелект», мовознавиця Наталія Зубець, літературознавиця Валентина Кравченко, Музикант і поет Юрій Галко, краєнавець Святослав Щербина, журналістка Антоніна Букрєєва та інші.
Подія тривала більше двох годин.
Багато прозвучало віршів пам’яті Миколи Білокопитова.
Його вірші, написані в останні роки, тепер видаються пророчими, чи навіть звучать як заповіт українському народу:
Українці, ми є! В нас до волі не вичахла спрага,
Наші душі в польоті, мов незакільцьований птах,
Ще нуртує у венах одвічна козацька звитяга,
Наші коні готові нести нас по вільних степах…
За матеріалами відкритих Інтернет-джерел, фото учасників події
