На російсько-українській війні загинув Артем Наліято – громадянин Італії українського походження. Його історію розповідає ресурс forzaucraina.it: “італійсько-український доброволець, який віддав своє життя своїй Батьківщині”.
Артему Наліято був 21 рік, і, незважаючи на те, що народився в Україні, він виріс в Італії після того, як його усиновила сім’я з Трібано, провінції Падова. Там він навчився розмовляти італійською мовою, відвідував місцеву громаду, почав працювати та будував люблячі стосунки. Але всередині нього залишився живий зв’язок з рідною Батьківщиною, зв’язок, який змусив його повернутися, коли почалася війна.
Артем вирішив покинути Венето, щоб повернутися в Україну: не шукати слави, а відстояти те, що відчував у своєму серці. Хоча він був зовсім молодий, але обрав стати добровольцем, бо відчував ту війну і не міг просто дивитися.
21 липня 2025 року Артем перебував у тренувальному таборі, пов’язаному з Інтернаціональним легіо Російський бомбардування влучив у будівлю, де він перебував: він отримав важкі поранення, його доставили до лікарні, але він не пережив отриманих травм. Новина прибула в Італію через колегу через Messenger, потім офіційно підтвердили місцеві джерела.
Мер Трібано Масімо Каваццана поділився повідомленням у Facebook: “Сьогодні Трібано втрачає сина. Порожнеча, яку він залишає, глибока, але ми пам’ятаємо його за мужність його вибору”. Він додав, що рішення Артема “анімувало почуття приналежності та відповідальності, яке ми глибоко поважаємо”.
Операційний директор охоронного відомства, де працював у Венето, розповів, що намагався всіма способами відмовити його їхати в Україну, але він був впертий, рішучий. Він був військовослужбовцем всередині. Її справедливість і щедрість залишаться прикладом для всіх.
Громада Трібано організувала пам’ятне бдіння у соборі Сан-Лоренцо в Консельве, об’єднавши установи, друзів та родину: момент, щоб згадати його як молодого чоловіка, який обрав жити з злагодженістю, мужністю та повагою до кінця. Артіом представляв міст між Італією та Україною: виріс у першому, але щедрий до другого. Її історія про ідентичність, відповідальність та жертовність тих, хто не вагаючись повернувся до свого коріння, щоб їх захищати.
